Світ золотого тільця

Дональд Трамп цілковито і повністю змінив політику США щодо Близького Сходу. Навіть Ізраїль не очікував подібного від свого прислужника.

На цьому наполягає старший радник Фонду «Американські кордони», інженер, державний службовець у США та бізнес-інвестор Карл Мегта, передає «Останній Бастіон». Трампівські угоди на $2 трильйони виявили 3 комерційні стратегії, а хід щодо Пакистану залишив дипломатів без слів.

Поки ЗМІ зосереджуються на персоналіях, вони пропустили фундаментальний зсув у глобальній політиці. Президент Трамп впроваджує «комерційну дипломатію» — використання бізнес-угод як наріжного каменю зовнішньої політики й у результаті стався «дипломатичний землетрус».

• Стратегія №1: Угоди замість догм.

1. Саудівська Арабія: $600 мільярдів доларів інвестицій, з яких $142 мільярди — на військові закупівлі.
2. Катар: пакет на $243 мільярди, зокрема замовлення у «Boeing» на $96 мільярдів.
3. Об'єднані Арабські Емірати: замовлення літаків на $14,5 мільярда + дата-центр зі штучним інтелектом.

Ці цифри вражають, адже деться не лише про долари, — ці угоди означають повне заперечення зовнішньополітичної доктрини минулих десятиліть. Замість військових союзів або демократичних цінностей, Трамп ставить на перше місце торгівлю, відкриваючи шлях до партнерств, які раніше були неможливі.

Найшокуючіший приклад? Сирія! Трамп зняв УСІ санкції з Сирії — що було б немислимо при традиційній дипломатії, а чому? Бо йому потрібна омерційна можливість і регіональна стабільність,  це свідоме порушення правил — із величезними ставками.

• Стратегія №2: Бізнесмени, а не кар'єрні дипломати.

Команда Трампа — Говард Лутнік, Стівен Віткофф — не є традиційними дипломатами, але вони — титани бізнесу, які розуміють ринки й глобальну торгівлю. Цей комерційний бекґраунд дає їм унікальну перевагу.

Лутнік і Віткофф, у першу чергу, — укладачі угод, переговірники й ризиковані гравці. Іноземні партнери виявляються переможеними у світі, де економіка перемагає протокол; отже, стара методичка більше не працює.

• Стратегія №3: Залучення проблемних партнерів, коли це економічно вигідно.

Саме тут хід Трампа щодо Пакистану шокував дипломатів, адже попри те, що там базуються щонайменше 15 терористичних груп, офіційно визнаних США господар Білого дому розглянув можливість торговельної угоди з нульовими митами. Чому це викликає таку суперечливість?

Це ризикує зіпсувати відносини Америки з Індією — третьою за розміром економікою світу за купівельною спроможністю. І все ж Трамп дав зрозуміти: економічні інтереси можуть переважити усталені безпекові побоювання.

Підхід до Китаю повторює ту ж логіку: попри те, що КНР — головний конкурент США, Трамп уклав історичну торговельну угоду зі зниженням мит. Послання — навіть суперники можуть стати партнерами, коли на кону взаємний прибуток.

Цей третій підхід має беззаперечні ризики:

• ігнорування безпеки задля комерційної вигоди;
• пріоритет короткотермінових угод над стабільністю;
• відчуження традиційних союзників;
• посилення проблемних режимів.

Але й потенційні переваги вагомі:

• створення робочих місць і стимулювання економіки;
• співпраця з більшою кількістю партнерів без ідеологічних обмежень;
• швидка адаптація до глобальних змін;
• посилення впливу в регіонах, де домінують суперники.

Що більшість не помічає: комерційна дипломатія — це не просто стратегія, а філософський зсув, яка ставить на перше місце реальні результати, а не принципи. Добробут тепер понад ідеологію, а угоди — понад догму.

Справжнє ж випробування — реалізація:

• Чи вдасться повністю реалізувати ці масштабні угоди?
• Чи призведе комерційна вигода до довготривалої безпеки?
• Чи зможе Америка зберегти глобальне лідерство, покладаючись лише на бізнес-зв'язки?

Відповіді на ці питання змінять глобальну політику на десятиліття. Комерційна дипломатія Трампа порушила саму основу зовнішньої політики США.

Сфокусувавшись на бізнесі та взаємній економічній вигоді, він обіцяє процвітання та відновлення американського впливу. Світ відповідає розкритими обіймами — й гаманцями.

Чи є це проявом дипломатичного генія чи короткозорого укладання угод — ще належить з'ясувати. Але одне можна сказати точно: старі правила повністю переписано.

Натомість «Останній Бастіон» закликає своїх читачів пам'ятати про те, що минулого тижня товариш Сі Цзіньпін придбав собі Колумбію. Наперекір марнославному Дональду Трампу китайський диктатор не припинив загарбання Латинської Америки.