Тайвань стратегічно важливіше для США, ніж доля Україну
На відміну від України, американські солдати захищатимуть безпосередньо від агресії острівну демократичну Китайську республіку.
Станом на сьогодні Вашинґтон підштовхує Київ до переговорів із Москвою, хоча у березні американці були відверто проти "Стамбула". Що ж змінилося?
Високопосадовці США всіма способами почали сигналізувати нам про "доцільність" уже взимку розпочати переговори з московитами. Навіть Джозеф Байден ось натякнув, що хотів би розмови Києва та Москви.
На правду, Вашинґтону підгоряє, бо ось-ось може спалахнути війна на Тайвані. Адже тамтешній президент Цай Інвень дослівно сказала наступне: «Це реально може трапитися з нами найближчим часом. Це не нагнітання ситуації».
Ми з вами пам'ятаємо слова американського лідера, що Тайвань американські солдати захищатимуть безпосередньо, на відміну від України. Сьогодні є ризик початку декількох локальних воєн одночасно.
Після переобрання Сі Цзіньпіна генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю мілітаристська риторика КНР зашкалює. Сі виступає у камуфляжі, не приховуючи бажань: «Китайська армія має реалізувати бачення партії та зміцнитися для нової ери».
У жовтні державний секретар США Ентоні Блінкен попередив, що Китай, можливо, збирається розібратися з Тайванем найближчим часом. У вересні Байден підтвердив журналістам, що армія США воюватиме на боці Тайваню, якщо Китай нападе.
США не здатні підтримувати дві величезні війни одночасно. У зв'язку з цим Вашинґтон прагне скерувати більше ресурсів на захист Тайваню, бо це стратегічна мета США.
Незабаром напишу, чому Тайвань для американців важливіший за Україну, а зараз про інше: я переконаний, що саме нерішучість США в Україні наближає III світову війну. Очевидно, що Китай зараз не настільки сильний, щоб кидати виклик США, і лише показує м'язи.
Одна його геополітична півкуля закликає Білий дім домовлятися, інша – дратує той самий дім. У клубі диктаторів-вигнанців не лише Владімір Путін та Сі Цзіньпін, а й вожді КНДР з Іраном.
Всі вони роками готувалися до війни, витрачали шалені кошти на переозброєння і зараз дійшли до точки "або пробуй, або йди на пенсію". Ті ж Іран та Північна Корея бачать, як США дозволяють безкарно блефувати Путіну, "чому їм не можна!?".
Світ дійсно стоїть на порозі багатьох ймовірних воєн, що здатні перерости в одну велику світову. Але, нагадаю, вгамування одного фюрера може приструнити інших: якби США допомогли швидко перемогти Путіна в Україні, ймовірно, Сі Цзіньпін не ризикував би повторити шлях бункерного.
Автор – Орест Сохар, військовий експерт і шеф-редактор "OBOZREVATEL"
