Хитрий Сі свідомо штовхнув Пу на вбивчу для РФ війну в Україні
Комуністичний Китай бачить себе азійським гегемоном, США не згодні з такими розкладами, а на РФ уже ніхто не зважає, – її час минув.
Але будьмо послідовними й звернемося до ситуації на Далекому Сході. Там у гібридному двобої за Тайвань зійшлися два геополітичні гіганти сьогодення: Пекін і Вашинґтон.
Що можна сказати про Тайвань? – De facto, це і є Китай, тільки не комуністичний, а демократичний, тобто Китайська Республіка, якщо точніше.
Ба більше: Тайвань – одна з країн-засновниць ООН. От тільки «не склалося, не зрослося»...
Китайська Республіка програла громадянську війну комуністам і її уряд змушений був евакуюватися на острів Тайвань та оголосити новою столицею місто Тайбей. Для розуміння: у період розквіту Китайської Республіки, вона займала не тільки територію нинішнього Китаю, а й всю Монголію, до 1921-го року!
Після поразки у громадянській війні, міжнародний вплив почав танути, разом із визнанням, і зрештою, місце Тайваню в ООН та Раді безпеки посіла КНР. Власне, теперішній комуністичний (або континентальний – прим. ред.) Китай.
А тепер про КНР. Мало хто знає, проте в доктрині КНР є концепція Великого Китаю, яка офіційно зараховує до Китаю Гонконґ, Макао (обидва вже у складі) та Тайвань із невеликими спірними островами поруч.
Однак неофіційно... Неофіційно, землями цього "Великого Китаю" також вважаються Сінґапур, Малайзія і територія РФ від Байкалу до Далекого Сходу (Амурська область, Єврейська автономна область, Камчатський, Приморський, Хабаровський краї, Магаданська та Сахалінська області, Республіка Якутія, Чукотський автономний округ).
У принципі, це і так були китайські землі. Навіть Мао Цзедун, коли прибув до Москви на зустріч з Іосіфом Сталіним сказав, що «їхав по колишнім землям батьківщини, і вони здалися йому занедбаними».
На сьогодні Сибір і так вже майже китайський. Достатньо побувати хоча б в Іркутську для того, аби в цьому остаточно переконатися.
Ну, так от, повертаючися до Тайваню. Виявляється, що старий хитрий Сі Цзіньпін, свідомо штовхнув Владіміра Путіна на вбивчу для РФ війну в Україні, але для чого?
Річ у тім, що за будь-яких розкладів Сі виходив переможцем:
- у випадку вдалого бліцкригу в Україні при повній неспроможності західного цивілізованого світу, він здійснив би аналогічний бліцкриг на Тайвань і зібрав би офіційний "Великий Китай";
- у випадку невдачі Путіна і краху РФ – повернув би Сибір, і як то кажуть – "партія".
Зараз ситуація для Сі ближча до другого варіанту, саме тому, Путін на саміті Шанхайської організації співробітництва виглядав як переляканий васал Китаю, а не як російський всесильний диктатор. Тá момент у тому, що навіть забравши Сибір у залишків немічної росії, Сі не зупиниться.
Про це свідчить доповідь заступника голови ЦРУ Девіда Коена, який заявив, що «Китай планує захопити Тайвань до 2027-го року». Власне, будь-які агресивні дії щодо Тайваню означатимуть пряму військову конфронтацію зі США, це ясно.
Зрозуміло і те, що "поки що" Сі не готовий, це яскраво продемонстрував візит Ненсі Пелосі на Тайвань у серпні цього року; та це поки що. Після розриву РФ, він повернеться до "Тайванського питання", бо росія втратить статус серйозного міжнародного гравця і потрібно буде наново ділити світові сфери впливу.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
