Тихий вир сигаретної контрабанди

У 2015 році неподалік від лінії розмежування, що відділяє окуповані райони Донеччини від контрольованої Україною території, правоохоронцями була затримана фура, забита сигаретами відомих іноземних брендів без акцизних марок. Встановити походження тютюнових виборів складнощів не становило – при огляді кабіни був знайдений чек касового апарату, який свідчив про те, що автомобіль заправлявся в окупованому Донецьку на АЗС, що знаходиться в Будьонівському районі поруч з тютюновою фабрикою «Хамадей». Але найцікавішими були супровідні документи – згідно з накладними, фура перевозила якийсь дуже патріотичний товар для потреб полку міліції (раніше – батальйону спеціального призначення Головного управління МВС України в Дніпропетровській області) «Дніпро-1».

Зрозуміло, що фуру невдовзі відпустили, а справу зам’яли – фактичним власником полку «Дніпро-1» був всесильний дніпропетровський феодал, народний депутат України VIII скликання Юрій Береза з оточення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Але ця знахідка остаточно розставила крапки над «і» у питанні походження контрафактних тютюнових виробів, що каламутним потоком ллються з України в країни центральної Європи – контрабанда виготовляється на непідконтрольній території й доставляється в Словаччину, Польщу, Угорщину та Румунією полком «Дніпро-1», підконтрольним Юрію Березі, а також «Правим Сектором», створеним СБУ при Департаменті захисту національної державності.

У 2017 році вантажні перевезення через лінію розмежування практично припинились, але потік контрабандних сигарет з України в Європу від того не став меншим – виробництво контрафакту було налагоджено на підконтрольній території під «дахом» Служби безпеки України. З тим, хто стоїть за цим нелегальним виробництвом, йдеться в журналістській розвідці Артема Фурманюка, яка пропонується увазі читацької громадськості. На правах редактора лише хочу додати, що за інформацією джерел у правоохоронних органах з кінця 2019 році контрабанда сигарет стала головним джерелом доходу найвідомішого українського лейтенанта Баканова та бригадного генерала Наумова, який, фактично, керує СБУ та забезпечує партійну касу «Слуги народу».

Більш того, лихі язики розповідають про запеклу війну між головою СБУ Іваном Бакановим і головою Державної прикордонної служби України Сергієм Дейнекою, який представляє інтереси широкознаного у вузьких колах контрабандиста Слюсарева (одного з власників проєкту «Слуга народу»): начебто, тримачі відомих тютюнових брендів взяли Сергія Васильович на повне грошове забезпечення з тим, щоби він припинив контрабанду контрафактних сигарет з України, але це вдарило по кишені Баканова та Наумова, які тепер вимагають у глави держави Андрія Єрмака звільнити Дейнеку й поставити на його місця більш поступливу й менш жадібну людину.

Чи відповідають дійсності розповіді підлеглих лейтенанта Баканова та бригадного генерала Наумова про їх контрабандний бізнес – судити не беремось. Але очевидно, що нелегальне виробництво сигарет у таких обсягах не може існувати без підтримки з боку перших осіб держави. Подробиці про те, як створювалося це виробництво – у статті Артема Фурманюка.

Володимир БОЙКО, редактор «Насправді.today»

*     *     *

2 квітня 2020 року українські прикордонники затримали вантажну фуру з 65 тисячами пачок сигарет без акцизних марок у зоні проведення ООС під Краматорськом. За інсайдерською інформацією, тютюнова продукція була виготовлена на давно вже легендарній не лише в Україні, а й далеко за її межами фабриці «Хамадей» – одному з лідерів східно-європейської контрабанди, чиї виробничі потужності розташовані в окупованому Донецьку.

Подібні повідомлення регулярно з’являються в інформпросторі. Наприклад, рекордний улов у 750 тисяч пачок непідзвітніх сигарет загальною вартістю в 20 млн. грн був вилучений у лютому 2020 року. Журналісти тоді також із посиланням на власні джерела писали про «Хамадей», а Офіс генерального прокурора навіть наголосив, що схема з постачання сигарент з непдконтрольної території працєю за участю «невстановлених військовослужбовців ЗСУ».

Останнє формулювання містить в собі прямий натяк на провезення вантажу з окупованого Донецька до України повз офіційні контрольно-пропускні пункти. Адже останні три роки всі пункти пропусків і блок-пости контролюються саме Збройними Силами, на відміну від хаосу перших років збройного протистояння, коли на фурах з контрабандою наживалися усі кому не лінки: добробати, СБУ, прикордонники тощо. Наразі всім відомо, що великі вантажоперевезення в обидві сторони давно й міцно припинені.

«Шукають пожежники, шукає міліція…»

Регулярні викриття вантажів з «ДНР» знову й знову доводять до відчаю правоохоронців та силовиків, які, як то кажуть, працюють «на землі». Адже в спробах знайти ту саму дірку у вантажній блокаді вони фактично шукають чорну кішку в чорній кімнаті. У той час, як їх очільникам у високих кабінетах все давно й добре відомо.

Будь-який профільний фахівець знає, що кожен автомат для пакування сигарет має свій унікальний почерк – характерні ознаки роботи саме цієї машини, сліди, які залишаються на пачці. Отже, не складає жодних труднощів довести приналежність вилученого вантажу певному виробнику – достатньо призначити експертизу. У сто крат складніше довести, що зазначена продукція вже не перший рік штампується в Україні, причому на формально законних підставах.

Мова про тютюнову фабрику, яка відкрилася в 2016 році в Жовтих водах. «Юнайтед Тобако» не раз опинялася в епіцентрі скандалів. Протягом цих років на підприємстві неодноразово проводилися обшуки, вилучення речових доказів та інші слідчі дії, що супроводжувалися переможними реляціями правоохоронців, публікувалися гучні журналістські розслідування. Але суть завжди залишалася за кадром. Вона полягає в тому, що «Юнайтед Тобако» є точною копією, клоном, можна навіть сказати, ідейним спадкоємцем «Хамадея».

Три роки тому увагу журналістів програми «Схеми» української редакції радіо «Свобода» привернули підозріло низькі ціни на офіційну продукцію маловідомої тютюнової фабрики в Дніпропетровській області. З урахуванням розміру акцизного збору на «табачку» в Україні виходило, що діяльність фабрики мусила б бути чи не збитковою.

Згодом підтвердилося, що «Юнайтед Тобако», дійсно, підробляє акцизні марки, ухиляючись від сплати податків. Тоді журналісти зацікавилися засновниками й вірогідними покровителями підприємства. Як з’ясувалося, фабрика відкрилася за сприяння народного депутата від «Народного фронту» Олега Кришина. Заступником директора «Юнайтед табако» значився Микола Журило – наближений до того ж самого «Народному фронту» бізнесмен із нагородним «стволом» від міністра-народнофронтівця Авакова. Також йшлося про зв’язок братів Журил з екс-депутатом і відомим спонсором «Народного фронту» Миколою Мартиненком.

У січні 2019-го прокуратура Дніпропетровщини браво відрапортовала про викриття керівництва тютюнової компанії, яка займалася незаконною діяльностю. На фабриці були проведені обшуки, під час яких виявлені, зокрема, три (за версією речника Генеральної прокуратури України Лисенка – чотири) виробничі лінії для виготовлення фальсифікату. Як стверджували правоохоронці, керівники тютюнової компанії виготовляли та збували контрафактну тютюнову продукцію з підробленими марками акцизного податку європейського зразка. За оцінками прокурорів, організатори незаконного бізнесу отримували до 3 мільйонів доларів США прибутку щомісяця.

Пізніше в ході розслідування проектом «Бігус.info» діяльності колишнього заступника голови Вищого господарського суду Артура Ємельянова раптово викрилась причетність екс-дружини одіозного судді до тютюнового бізнесу в Україні. Були оприлюднені дані про те, що фабрика «Юнайтед Табако» записана на британську фірму Alderton Business, 75% якої контролює екс-партнерка вище згадуваного Руслана Журила Олена Бойко, а 25% – дружина якогось чи то донецького, чи то арабського бізнесмена Віталія Кіра Ольга. З’ясувалося також, що цей Кіро – так само, як і Світлана Ємел’янова – є власниками цигаркових компаній в Арабських Еміратах: їм належать VK Tobacco FZE та Svitland Global. У березні 2017-го обидві фірми уклали договір про співпрацю, згідно з яким компанія Ємельянової погодилася інвестувати в цигарковий бізнес Віталія Кіра $1 мільйон 300 тисяч, а основним клієнтом компанії VK Tobacco в Україні є саме «Юнайтед Табако».

Наслідком чергового дослідження діяльності табачної фабрики стала інформація про те, що до «Юнайтед Табако» через підставних осіб має відношення виходець з Донбасу, колишній видатний нардеп-«регіонал» і нинішній лідер партіі «Відродження» Віталій Хомутинник. Журналіст Євген Плінський навіть назвав роль та вплив Хомутинника в заснуванні і діяльності фабрики ключовим.

Насправді ж уся недовга історія «Юнайтед Табако» має подвійне (якщо не потрійне) дно!

Диявол криється в деталях

Виявлення правоохоронцями підпільних цехів і виробничих ліній «Юнайтед Табако» означає, що підприємство не просто підробляє акцизні наліпки задля власної ліцензованої продукції, ухиляючись від «зайвих» сплат до бюджету, а й займається виробництвом відвертого контрафакту.

Навіть на відео, наданому силовиками телевізійникам, добре проглядаються не лише пачки сигарет власного виробництва Marshall (взагалі без жодних акцизок), але й упаковки від Marlboro.

Більш того, сьогодні «Юнайтед Табако» підробляє навіть вироби власних конкурентів – наприклад, набагато дешевші за іноземні й розраховані на менш вибагливого споживача марки сигарет «Львівської табачної фабрики».

По-друге, партія «Народний фронт» виявилася тією самою ниточкою, що здатна вивести розслідувача на правильну стежку. Однак, веде вона не тільки й не стільки до Мартиненка або Кришина.

Визначальну роль у виборі місця під фабрику саме на Дніпропетровщині зіграв земляк і однопартієць Кришина, але набагато більш впливовий. Мова про народного депутата України VIII скликання Юрія Березу.

Втім, усе найбільш важливе обертається навколо біографії та самої особистості Віталія Кіра, якому було приділено незаслужено мало уваги в порівнянні з іншими об’єктами журналістських розслідувань щодо «Юнайтед Тобако».

І це не дивно з огляду на те, що цей без перебільшення професор Моріарті української контрабанди завжди хотів, а, головне, вмів залишатися в тіні. Саме йому вдалося клонувати фабрику «Хамадей» в 2016 році. Причому подібний фокус йому вдався вже не вперше.

Донецька мафія: як гартувався «Хамадей»

Колишня Донецька тютюнова фабрика, пізніше названа «Хамадей», розташована в Будьонівському районі Донецька на території шахти «Заперевальна». Підприємство розпочало свою роботу ще на початку 2000-х, але в поле зору українських правоохоронців вперше потрапило лише в 2005 році, при «помаранчевому» президентові Ющенку. СБУ тоді відзвітувала, що викрила та припинила контрафактне виробництво на «Хамадеї».

Справа в тому, що офіційно це підприємство виробляло маловідомі й дешеві марки цигарок на кшталт «Йопсель-Мопсель», «Йо-мойо» або «Біле сонце». Але увесь цей цирк був влаштований виключно для прикриття шалених надприбутків, які приносила хозяям фабрики підробка відомих табачних брендів «Winston», «L&M», «Marlboro», «Bond». Приблизні масштаби грошових потоків можна лише уявити з огляду на те, що від діяльності «Хамадея» харчувалися найвпливовіші люди з так званого Донецького клану.

Історії з облавами силовиків періодично повторювалися, але лише до моменту набуття президентської булави Віктором Януковичем. Починаючи з 2010 року для «Хамадея» настали золоті часи.

У 2011 році «Українська правда» написала, що засновником донецької «табачки» є ТОВ «Донбас-2 ЛТД», одним з двох власників якого був Михайло Ляшко. Нині покійний Ляшко, відомий в кримінальних колах і міліцейських картотеках під прізвиськами «Міхал Міхалич» і «Мішаня Косий» – легендарна особистість в Донецьку та за його межами. Починаючи з кінця «лихих 90-х» Ляшко вважався негласним горілчаним, сигаретним і ігровим королем Донбасу. Під його жорстким контролем перебувало багато: від більшості найпопулярніших гральних та розважальних закладів Донецька та області до горілчаного заводу «Олімп».

У досьє правоохоронців Мішаня Косий проходив як найвпливовіший учасник ОЗУ «Люкс», керівник силового крила злочинного угруповання. Взаємні бізнес-інтереси Ляшка із найкрутішими донецькими бонзами на кшталт Бориса Колесникова простежувалися в тому числі офіційно. Годі й казати, що з початком бойових дій на Сході України, у Донецьку «смотрящім» за всіма основними активами Ріната Ахметова, який втік до столиці, залишався саме «Міхал Міхалич».

Згодом журналісти також виявили, що до діяльності «Хамадея» через афільованих осіб мала відношення і тодішній секретар РНБОУ Раїса Богатирьова. Логічно, що свій жирний шматок пирога від фабрики мала і «сім’я» тодішнього президента Януковича.

Тандем під прикриттям або митники невидимого фронту

Історія появи Віталія Кіра в «авторитетному» донецькому пантеоні водночас проста й неймовірно фантастична. У вже далекому минулому Віталій Кіро працював у підакцизному відділі Донецької митниці під чуйним керівництвом Руслана Черкаського. Коли саме Віталію Івановичу та Руслану Анатолійовичу спала в голови світла ідея залізти в кримінальний бізнес, достеменно невідомо. Але одного разу Черкаському пощастило заволодіти обладнанням для виготовлення сигарет, що нелегально дісталося одного з українських портів, в обсягах, достатніх для відкриття власного виробництва. Природно, що задними числом воно оформилося, як знищене.

Спочатку майбутні бізнес-партнери розділили сфери відповідальності. Черкаський, як особа, що мала більшу вагу серед чиновників у погонах, залишився працювати в митній службі. Це давало можливість використовувати службове становище для організації безперебійних поставок сировини на майбутню фабрику, а також коридорів для проходження готового контрафакту повз митні пости з країнами Євросоюзу. Кіру ж довелося звільнитися та почати формувати команду з особливо довірених осіб. Паралельно з цим в 2004 році було зареєстровано фірму ТОВ «Донбас».

Схеми поставок супутніх витратних матеріалів та сировини для виробництва сигарет Черкаський з Кіром вивчили за роки роботи в митниці, що дало можливість швидко організувати роботу. Знаючи зсередини, як працюють правоохоронні органи, для прикриття фірм-постачальників новоспечений бізнес-тандем організував надходження сировини через так звані «прокладки», зареєстровані в офшорах. Прибулий до України вантаж (тютюн, сигаретний, обідковий папір, фільтропалички, фольга та інше, включаючи підроблені акцизні марки) контролював Черкаський, не забуваючи також про своїх товаришів по службі.

Крім окремої подяки в конвертах він, вказуючи на потрібні контейнери, тим самим давав «показники» колегам, а далі, відповідно до перевіреної схеми, направляв вже «знищений» контрабандний товар на власні виробничі потреби.

Втім, новаторство і неординарність мислення Кіро і Черкаського проявилися зовсім не в створенні звичайних для контрабандистів всіх мастей схем. Тандем наважився потайки рубати бабло прямо перед носом у кримінальних господарів Донбасу, не те щоб не поділившись з ними, а навіть заробляючи за їхній рахунок.

З цією метою колишні товариші по службі орендували приміщення для підпільних цехів на території тієї самої шахти «Заперевальна», де вже розміщувалася фабрика «Хамадей». Ідея Кіра й Черкаського була проста і геніальна. Їх міркування будувалися на тому, що ніхто в здоровому глузді і твердій пам’яті не посміє сунутися на «фабрику Мішані Косого».

Недовго думаючи, Кіро з Черкаським скопіювали весь контрафактний асортимент «Хамадея», поставили виробництво на потік і зажили на широку ногу. У всякому разі, останнє визначення повністю відповідало новому способу життя Кіро.

Якби б я був султан

Шанувальник красивого життя Віталій Кіро додатково до українського отримав ще й угорське громадянство, став частим відвідувачем найвишуканіших європейських курортів, але більш за все до смаку йому припали Емірати. Саме там Кіро згодом відкрив свою власну тютюнову фабрику, скупив масу нерухомості та обзавівся особистою яхтою. Про пристрасть до дорогих авто й говорити не варто. Окрім статусної «Бентлі» Кіро змінив за ці роки не один «Рендж Ровер», до яких запалився неабиякою любов’ю. Як, втім, і до номерних знаків, які обов’язково вміщують в собі заповітні цифри 37.

Показовий штрих до портрета Віталія Кіро. Фірму ТОВ «Донбас» він спочатку зареєстрував на свою дружину і матір двох його дітей Ірину Кіро. В засновниках ж «Юнайтед Тобако», як ми пам’ятаємо, фігурувала Ольга Кіро. Мабуть, надихнувшись способом життя шейхів у Дубаї, Кіро, продовжуючи перебувати в законному шлюбі із Іриною, зіграв в ОАЕ весілля із Ольгою, яка на той момент чекала від нього дитину.

Благо, закони шаріату не забороняють мати більше одної дружини. Подейкують, що свято було пишним навіть за арабськими мірками, а відбувалося воно в апартаментах, записаних Кіро на Ірину.

Після повернення в Україну Ольга просто змінила дівоче прізвище на Кіро. Таким чином, сьогодні щасливий батько чотирьох дітей (порівну від Ірини та Ольги) фактично має відразу двох дружин. Живе із однією, але, треба віддати належне, забезпечує обидві родини.

Далі буде...