Тимчасовий захист. Британія почала відмовляти українцям у постійному притулку
Масові відмови у наданні постійного притулку українцям у Великій Британії почалися з 2025 року.
У своїх рекомендаціях Міністерство внутрішніх справ зазначає, що західні регіони України є достатньо безпечними і на цій підставі відхиляє подані заяви.
Це не означає, що українці мають негайно залишити країну: їхні чинні візи можна продовжити ще на півтора року. Але для людей це означає ще більше невизначеності й неможливість забезпечити майбутнє в країні, яка за роки війни на батьківщині стала для багатьох новим домом.
Британський уряд запустив програму Homes for Ukraine («Домівки для України») в середині березня 2022 року. Вона дозволяла українцям, які не мали жодних зв’язків із Великою Британією, отримати запрошення від спонсорів — британських громадян, які були готові прийняти у своєму домі тих, хто тікає від війни.
Українці, які прибули за цією програмою, отримували право на три роки працювати та навчатися, користуватися державною медициною, отримувати соціальні виплати та щонайменше шість місяців жити у своїх спонсорів.
Від початку запуску програми до березня 2025 року, коли оприлюднили останню статистику, до Великої Британії прибули близько 165 тисяч українців.
Для тих, хто приїхав найпершими, трирічний термін завершився наприкінці березня цього року — на той момент уряд відкрив можливість скористатися UPE (Ukraine Permission Extension), тобто безкоштовно продовжити дозвіл на проживання ще на 18 місяців.
Від самого початку запуску програми уряд Великої Британії підкреслював, що це тимчасовий захід, який дає можливість перечекати війну в безпечному місці.
«Ми завжди чітко заявляли, що програми, пов’язані з Україною, […] не є способом імміграції до Великої Британії. Це відповідає прагненню уряду України, якому потрібно, щоб його громадяни повернулися й допомогли відбудовувати країну, коли це стане безпечно», — йдеться в офіційних документах.
Попри це, формально в українців, які хотіли залишитися, був шанс: у Великій Британії можна отримати постійний дозвіл на проживання після десяти років легального перебування в країні.
Але в листопаді 2024 року Міністерство внутрішніх справ (Home Office) змінило міграційні правила відповідно до своєї початкової обіцянки, даної українцям. Навіть якщо хтось проживе понад десять років за українською програмою, ця людина не зможе претендувати на постійний дозвіл на проживання.
Тому деякі українці вирішили податися на постійний статус іншим шляхом. Одним із таких варіантів є статус біженця, який надається у разі ймовірного переслідування за одним із п’яти критеріїв, визначених Женевською конвенцією 1951 року про статус біженців: раса, релігія, національність, політичні переконання або належність до певної соціальної групи.
Цей статус гуманітарного захисту Велика Британія надає в межах власних міграційних правил, якщо людина не підпадає під визначення біженця, але існують «вагомі підстави вважати», що у разі повернення додому вона зіткнеться з реальним ризиком серйозної шкоди. Сюди входить, наприклад, загроза життю через невибіркове насильство в умовах збройного конфлікту.
Із початку 2022 року до березня 2025-го 1698 українців (разом із членами родин — 2727 осіб) подали запит на притулок у Великій Британії.
За цей період ухвалили щонайменше 729 позитивних рішень, і в абсолютній більшості випадків йшлося саме про надання гуманітарного захисту.
Відмову отримали 111 заявників, з них 85 — у першому кварталі 2025 року, що може свідчити про зміну позиції Міністерства внутрішніх справ.
Наприкінці січня 2025 року Міністерство внутрішніх справ оприлюднило оновлену інформацію щодо ситуації в Україні — саме на цей документ спираються під час розгляду заяв на надання притулку.
У новій версії зазначають, що війна переважно зосереджена на сході України, і «малоймовірно», що заявник у західних регіонах країни наражається на ризик невибіркового насильства.
«Як правило, свобода пересування не обмежена на підконтрольних владі територіях. Із високою ймовірністю особа може переїхати до іншої частини країни, за межами основної зони конфлікту», — йдеться в звіті.
Відносно безпечними Міністерство внутрішніх справ вважає Київ, а також Чернівецьку, Закарпатську, Тернопільську, Рівненську, Івано-Франківську, Волинську та Львівську області.
У реальності навіть західні регіони України зазнають постійних обстрілів. Унаслідок російського удару в останній день липня в Києві загинули понад 30 людей, понад 150 отримали поранення. Улітку удари також завдавали по Львову, Чернівцях, Луцьку й Тернополю.
Водночас юристи та правозахисники звертають увагу на те, що Форін-офіс (МЗС Великої Британії) рекомендує британським громадянам утриматися від поїздок до західних регіонів України «без нагальної потреби». Тут юристи бачать дисонанс між зовнішньополітичною оцінкою ризику та міграційною практикою.
Один із заявників на отримання притулку отримав відмову з таким формулюванням:
«Закарпаття, розташоване на південному заході України, виділяється як найбезпечніший регіон країни. Цей район зазнав лише мінімальних наслідків конфлікту й лише одного ізольованого бомбардування на початку війни. Однією з причин його стабільності є унікальний зв’язок з Угорщиною — багато жителів мають подвійне громадянство України та Угорщини. Оскільки Угорщина є єдиним союзником Росії в ЄС і НАТО, її присутність у регіоні опосередковано сприяє його безпеці, адже Росія уникає завдавати шкоди угорським громадянам.»
«Такий аргумент […] фактично ставить під сумнів територіальну цілісність України, натякаючи на зовнішній „неформальний протекторат“ над частиною її території. Незрозуміло, чи це приватна ініціатива конкретного працівника, який розглядає справу, чи елемент ширшої риторики, але подібні формулювання є неприйнятними в офіційних документах», — вважає юрист Руслан Косаренко зі Sterling & Law, який представляє інтереси українців і використовує ці аргументи в апеляціях.
Відмови в наданні гуманітарного захисту отримують навіть найбільш вразливі категорії заявників: жителі окупованого Маріуполя та Харкова, що постійно зазнає обстрілів, люди з тяжкими хронічними захворюваннями, незрячі, батьки дітей з інвалідністю, — говорить юрист Руслан Косаренко.
«Позитивні рішення трапляються вкрай рідко і швидше виглядають як винятки, ніж як свідчення зміни підходу. Наприклад, в одній справі жінці з дітьми з Харкова відмовили з рекомендацією переїхати до Тернополя, тоді як іншому заявникові — самотньому чоловіку з Тернополя — надали гуманітарний захист», — розповідає Косаренко.
Громадяни України становлять лише незначну частину загального потоку прохачів притулку у Великій Британії. Із квітня минулого року до березня цього — рекордні 109 343 людини звернулися до країни з проханням про захист — це на 17 % більше, ніж роком раніше, і на 6 % більше за попередній пік, що припав на 2002 рік.
Втім, багато аспектів цього питання, яке викликає занепокоєння у громадян країни й впливає на результати виборів, залишаються поза контролем уряду. З початку століття через глобальні конфлікти кількість переміщених осіб зросла більш ніж у п’ять з половиною разів.
Громадянська війна в Судані, що почалася у 2023 році, спричинила нову хвилю біженців: суданці стали однією з найбільших груп серед прохачів притулку у Великій Британії. Ситуація також погіршується в інших країнах, звідки традиційно прибувають заявники — в Афганістані, Сирії, Пакистані, Ірані, Еритреї.
Крім того, країни ЄС посилили контроль на кордонах і стали прискіпливішими у видачі віз, що зробило Велику Британію привабливішою для людей, які тікають від воєнних конфліктів та переслідувань.
Ті, хто не має можливості знайти легальний шлях для міграції, перетинають Ла-Манш на човнах — у 2024 році таким чином прибули 38,8 тисячі осіб, і переважна більшість із них подала заяву на притулок.
Експерти називають британську систему розгляду заяв на надання притулку застарілою та неефективною — здебільшого через нестачу персоналу і фінансування постійно виникають затримки, а черга справ зростає. При цьому працівники, які розглядають справи, скаржаться, що політики постійно змінюють правила і не дають стабільної та зрозумілої стратегії.
На кінець 2024 року в черзі очікували понад 91 тисячу заяв на притулок. Така ж ситуація й у судах, де розглядають апеляції: там «беклог» сягнув 42 тисяч справ.
Затримки у розгляді цих справ призводять до того, що багато прохачів притулку, які отримують допомогу у вигляді тимчасового житла, змушені жити в готелях за рахунок держави місяцями, а іноді й роками. Не кажучи вже про те, що самі люди, перебуваючи у підвішеному стані в очікуванні рішення, практично не інтегруються в суспільство.
Нарешті, система страждає від браку юридичної допомоги: експерти зазначають, що в країні не вистачає міграційних адвокатів, через що страждає якість первинних заяв, а відтак і первинних рішень.
Через це все більше справ переходить до апеляції, що додатково навантажує систему. В результаті утворюється дорогий і перевантажений ланцюг, де будь-який стрибок заяв або чергове змінення правил швидко призводять до нових черг.
Формально у українців досі є шлях легалізуватися у Великій Британії та, за бажання, залишитися — потрібно «перестрибнути» на одну з віз, що ведуть до отримання постійного статусу. Найреалістичніший варіант — це отримання робочої візи.
Проте з цього року процес ускладнився: уряд відреагував на зростання незадоволення міграційною політикою та посилив і без того непростий шлях подачі на робочу візу. Ба більше, нині керівна партія обговорює можливість збільшення терміну очікування на постійний дозвіл на проживання за цією візою з нинішніх п’яти років до десяти.
В ЄС ситуація інша: тимчасовий захист, аналогічний британській схемі Homes for Ukraine, продовжено одразу до 4 березня 2027 року, і українцям офіційно не радять подавати на притулок за звичайною процедурою. Сам по собі тимчасовий статус хоч і не веде до ПМП, але держави-члени відкривають шляхи до довгострокового перебування через національні дозволи на роботу та навчання.
Цього року Єврокомісія запропонувала враховувати весь легальний стаж — включно з періодом під тимчасовим захистом — при отриманні статусу довгострокового резидента. Ініціативу наразі обговорюють, але в низки країн уже є практичні рішення.
Наприклад, Чехія ввела окремий шлях до довгострокового статусу для власників тимчасового захисту — за дотримання певних умов, зокрема щодо доходів та інтеграції в суспільство.
На рівні ЄС декларують, що держави-члени обговорюють стратегії виходу з режиму тимчасового захисту — шляхи включатимуть як можливість отримати інші статуси, що дозволяють людям залишитися в країнах, так і створення умов для поступового повернення в Україну для тих, кому жоден із варіантів не підходить.
Перші відмови — з новим обґрунтуванням — у постійному притулку для українців у Великій Британії почали надходити лише в травні, тому жодна апеляційна справа поки що не дійшла до суду, говорить юрист Руслан Косаренко, який представляє заявників. Очікують, що перші слухання відбудуться восени.
У Хоум-офісі так прокоментували ситуацію з відмовами:
«Усі заяви про надання притулку та дотримання прав людини ретельно розглядають по суті відповідно до наших міжнародних зобов’язань. Жодна людина, якій загрожує серйозна небезпека, не буде змушена повертатися до України».
Руслан Косаренко каже:
«Ми сподіваємося, що трибунали займуть більш зважену, незалежну та аргументовану позицію, ніж Хоум-офіс, особливо з огляду на загальновідомі обставини війни».
