Тисячолітня спадщина Ірану
Історія, культура та роль іранців у державотворенні
Сьогодні в публікаціях і соцмережах дедалі частіше звучить думка, що Іран — «молода країна», яка нібито з’явилася лише у 1936 році. Ба більше, стверджується, що майже весь час країною правили тюрки, а іранці нібито відігравали другорядну роль за тюркських династій.
Спробуймо розібратися, що відбувається насправді і чому виникає така риторика.
Іран — одна з найдавніших держав в історії.
Перші згадки про країну трапляються в релігійній книзі зороастрійців — «Авесті». Тут ми бачимо ранню самоназву регіону: слово «Ariana» (Аріана) авестійською мовою означає «арійська земля» або «арійський простір».
З часом самоназва країни трансформувалася. В епоху Сасанідів держава називалася Ераншахр, що демонструє поступові зміни мови й самоідентифікації. Сучасна назва — Іран — закріпилася в новоперський період, про що свідчать тексти Фірдоусі.
На цьому тлі особливо помітні викривлення сучасної публіцистики. У низці джерел твердиться, що Іран виник лише у 1936 році, а протягом історії країною нібито майже весь час правили тюркські династії, і іранці не мали значної ролі. Однак історичні документи й культурні джерела повністю спростовують такі твердження. Іран як держава існує тисячі років, а його мешканці завжди активно брали участь у політичному, культурному й адміністративному житті країни.
Отже, ланцюжок історичних назв — від Аріани в «Авесті», через Ераншахр в епоху Сасанідів до сучасного Ірану — наочно показує, що ця країна має глибоке коріння та багату історію. Будь-які спроби представити Іран як «молоду країну» або «державу без активної ролі іранців» є перекрученням фактів.
Після того як ми розібралися з назвою країни та її давністю, перейдемо до ролі іранців в управлінні державою після арабського завоювання.
Після підкорення Ірану арабами постала величезна імперія — Арабський халіфат, що охопив широкі території. Проте араби не мали досвіду керування такою великою державою. Їм довелося спиратися на вже створену систему управління, що існувала в Ірані ще за часів Сасанідів. Уся адміністративна й бюрократична структура, збирання податків, організація провінцій та урядових інституцій значною мірою були спадщиною іранської державності.
Одним із яскравих прикладів важливої ролі іранців у халіфаті стали Бармакиди — впливовий рід, що обіймав ключові адміністративні й фінансові посади. Їхня діяльність показує, що іранці не лише зберігали власні традиції управління, а й зміцнювали нову імперську систему, забезпечуючи її стабільність.
Окрім адміністративної ролі, іранці залишили глибокий слід у культурі та науці. Вони стали голосом поезії й літератури: Рудакі, Фірдоусі, Аль-Фарабі, Аль-Хорезмі, Ібн Сіна. Їхній внесок поширювався й на формування ісламської думки — Абу Ханіфа, Імам Аль-Бухарі.
Також іранці відіграли ключову роль у становленні Аббасидського халіфату. Завдяки підтримці хорасанців і керівництву Абу Мусліма Аббасиди прийшли до влади, і халіфат значною мірою спирався на іранську адміністративну, культурну й військову систему.
Створене іранцями культурне й адміністративне відродження у Середньовіччі призвело до своєрідного Ренесансу регіону та переосмислення свого місця у світі. Одним із найважливіших досягнень того часу стала епічна поема «Шахнаме», що стала неофіційним «паспортом» і символом іранської ідентичності.
Тепер, коли ми бачимо, як іранці впливали на весь регіон, навіть якщо не завжди безпосередньо керували державою, варто розглянути їхню взаємодію з тюркськими династіями.
Першою тюркською династією, що правила Іраном, були Газневіди, які прийшли на зміну Саманідам. Вони успадкували адміністративну, культурну й мовну систему Саманідів, при цьому іранці продовжували відігравати ключову роль в управлінні та знаті. Попри тюркське походження, династія була повністю іранізована за культурою й організацією держави.
Наступна династія — Сельджуки, які також успадкували наявну систему та активно її розвивали й поширювали. У цей період одним із головних державних діячів Ірану був візир Нізам аль-Мульк, чия діяльність ілюструє постійний вплив іранців на управління й розвиток держави.
Звісно, це далеко не всі династії, що правили Іраном. Головне тут — те, що незалежно від того, хто перебував при владі, іранці незмінно зберігали свій вплив — культурний, адміністративний та інтелектуальний — і продовжували формувати хід історії регіону.
Висновок:
Отже, простежуючи шлях Ірану — від давньої самоназви Аріана й Ераншахр, через культурний та адміністративний вплив на Аббасидський халіфат і до взаємодії з тюркськими династіями — стає очевидним: іранці завжди відігравали ключову роль в історії регіону.
Навіть коли влада переходила до інших народів чи правителів, культура, знання й традиції іранців зберігали значення й визначали перебіг подій. Це безперервне існування іранської цивілізації доводить, що Іран — не «молода» держава, а давня країна з багатою спадщиною, яка й досі впливає на хід історії.
