Трамп може віддати Європу путіну, якщо не отримає бажаного
Уже наступного року Старий світ чекає безліч екзистенційних ризиків. Головний із них — торг Вашинґтона і Москви за спиною Брюсселя.
На цьому наполягають у редакції видання Bloomberg, передає медіаагенція «Останній Бастіон». Європейцям (причому не лише східним, але й західним теж) настав час позбутися самозаспокоєності й обережності, натомість квапливо озброюватися і готуватися до війни.
Після коронавірусної пандемії та російського лютневого нападу на Україну 2022 року континент має наступний екзистенційний шок у вигляді Дональда Трампа. Його популістична риторика не знає меж: від торгівлі до оборони та технологій, поєднання меркантилізму та MAGA-культ завдасть чимало болю.
Список причин для занепокоєння Європейської спілки є довгим. Відносно відкрите, орієнтоване переважно на торгівлю об'єднання 27 країн процвітає у передбачуваному, заснованому на правилах середовищі, в якому комерція стоїть на першому місці, а конфлікти — на другому. Це масло під ножем Трампа.
Майбутня адміністрація Білого дому вважає за краще діяти швидко, чинити тиск і укладати двосторонні угоди, як колись. Ще не встигнувши сісти за стіл в Овальному кабінеті, Трамп схиляє Володимира Зеленського до укладання угоди із путіним та погрожує всім західним союзникам запровадженням 10%-вих тарифів.
За даними експертів компанії «Citigroup», сукупний ефект виявиться в новій дилемі безпеки на Сході Європи, оскільки оборона ЄС далеко не готова компенсувати поворот США у бік Азії, і скорочення ВВП ЄС на 0,3% до 2026 року, якщо тарифи будуть введені. Єдність, яка утримує Європу разом, також стає дедалі слабшою.
На відміну від першого президентської каденції Трампа, який породив «чудовий образ» Анґели Меркель та кількох інших партнерів із «Великої сімки» (як от Борис Джонсон), які пильно дивляться на зухвало налаштованого американського президента, список лідерів, здатних зібрати підтримку перед трансатлантичних відносин, що руйнуються, зменшився до розміру поштової марки. Тепер у нього виключно ситуативні супутники.
Емманюель Макрон пройшов шлях від ходіння по воді до промокання і, можливо, рушить за своїм кумиром Шарлем де Ґоллем, над яким не раз зависав дамоклів меч імпічменту. Наступник Меркель на посаді канцлера Олаф Шольц узагалі не популярна фігура, а у лютому на нього чекають доленосні вибори, здатні викинути з уряду.
Крайні праві та право популістичні сили в Європі набирають чималої підтримки, набуваючи несподіваного поштовху, зокрема, завдяки багатству і впливу Ілона Маска. Серед мороку можна розглянути проблиск надії або обриси відповіді, що формується і який вигідний путіну.
На нещодавній зустрічі міністрів і експертів в італійських Альпах, влаштованої бізнес-структурою «Grand Continent», прагматична євроеліта оцінила здатність ЄС планувати та реагувати, а не просто закликає до більш утопій. У торгівлі розпочалися справжні стратегічні ігри, покликані зменшити залежність від США.
Натомість питання колективної безпеки все ще обходять стороною, вважаючи російсько-українську війну далеким регіональним (локальним?) конфліктом, який слід завершувати на будь-яких умовах. Той факт, що під окупацією РФ знаходиться до 25% теренів України із населенням від 4 до 8 мільйонів євроеліту мало турбує, як до слова і Трампа.
Європейська оборонна політика все ще виглядає далекою перспективою навіть після найбільшого повномасштабного конфлікту на континенті після 1945 року. Східний фланг НАТО розуміє всі загрози та небезпеки від дій Москви, але західному байдуже, бо марить «миром у всьому світі для людства».
Брюссель та інші європейські столиці, де перебувають уряди, має нарешті взяти на себе ініціативу і відіграти провідну роль посиленні підтримки знекровленого Києва. До потенційного відновлення України, яке може коштувати щонайменше $485 мільярдів протягом наступного десятиліття, варто ще дожити, а з такими темпами просування окупантів — годі й мріяти.
Трампу вигідний більш автономний та стійкий континент, що рухається своїми власними споживчими шляхами, а не експортом продукції до КНР чи імпортом російського газу. Якщо європейці цього досі не зрозуміли, у нас для них погана звістка: їх віддадуть на поталу Кремлю за безцінь.
Опріч того, як уже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», Трамп на Різдво знову заявив про претензії на Канаду, Ґренландію та Панамський канал. Побачивши, як світ мляво реагує на російську агресію проти України старий-новий президент США вирішив і собі загарбати чужу земельку.
