Туреччина представила макет винищувача п'ятого покоління

2029 року літак планують поставити на озброєння

Туреччина представила макет винищувача п'ятого покоління TF-X (Turkish Fighter) на виставці Africa Aerospace and Defence, яка проходить у ПАР.

За словами керівника турецької аерокосмічної компанії TUSAŞ Темеля Котиля, 2025 року TF-X може здійснити перший політ, а 2029 року літак планують передати турецьким військовим.

У липні стало відомо, що Управління оборонної промисловості Туреччини оголосило конкурс на розробку двигуна турбовентилятора для TF-X. Вважається, що один із перспективних силових агрегатів дозволить літаку розвивати швидкість до 1,8 числа Маха.

Початок робіт

За деякими даними, у грудні 2010 року Виконавчий Комітет Оборонної Промисловості Туреччини (SSİK) дав доручення Міністерству Оборони розробити перший турецький винищувач власного виробництва, перший політ якого мав бути намічений на 2023 рік до сторіччя Турецької республіки.

Турецькі винищувачі повинні замінити F-16 та перебувати у повітряному флоті спільно з F-35.

Через два роки було створено шість моделей перспективного винищувача, три з яких представлені на виставці IDEF-2013. Остаточний проект буде затверджено наприкінці 2013 року.

Технічні рішення

Враховуючи терміни створення винищувача, інженерам доведеться спрогнозувати рівень розвитку технологій у 2020—2030-ті роки.

Військові експерти вважають, що після 2030 року повітряна ланка складатиметься з одного винищувача з пілотом та кількох безпілотних літальних апаратів. При цьому розробляється варіант винищувача із двома пілотами.

Передбачається, що у 20-ті роки поточного століття буде отримано технічну можливість ефективно блокувати зв'язок безпілотних апаратів з наземними командними пунктами рахунок застосування засобів радіоелектронної боротьби, тому актуальним стане питання управління цими апаратами у повітрі.

Фюзеляж та обшивка

Усі три моделі спроектовані з урахуванням зменшення помітності.

Турецькі інженери мають намір забезпечити літаку максимальний захист. Наприклад, в обшивці винищувача можуть використовуватися бронеплитки на основі з'єднань бору, що також може здешевити вартість виробництва (72% світових запасів бору знаходиться в Туреччині).

Конструкція TF-X передбачає внутрішній підфюзеляжний відсік зброї, що вміщає до 4 ракет середньої і великої дальності. Також є два маленькі бічні внутрішні відсіки, кожен з них призначений для двох ракет повітря-повітря малої дальності.

Радар, та системи управління та зв'язку

Розробкою радара займається турецька компанія ASELSAN.

У травні 2020 року Турецька держкомпанія авіаційної та космічної промисловості (TUSAŞ) підписала контракт на розробку програмного забезпечення для TF-X із компанією HAVELSAN. ПЗ літака TF-X міститиме 20 млн рядків коду.

Співпраця

Saab AB

Під час візиту президента Туреччини до Швеції у березні 2013 року було підписано двосторонні угоди, згідно з якими Saab AB надасть технічну допомогу турецькій стороні.

Італія

Свою допомогу у створенні винищувача запропонувала також Італія. За словами посла Італії у Туреччині, Італія прийняла рішення поділитися з Туреччиною технологіями винищувача Typhoon.

Можлива співпраця

Туреччина також розглядає питання про приєднання до південнокорейської програми зі створення винищувача п'ятого покоління KFX або до бразильської програми.

Пізніше від цієї ідеї відмовилися, і 8 січня 2015 року тодішній прем’єр-міністр Ахмет Давутоглу оголосив, що програма TF-X буде повністю незалежною внутрішньою платформою, а не в партнерстві з Кореєю, Швецією, Бразилією чи Індонезією.

Технічні характеристики

• Екіпаж: 1 людина
• Довжина: 19 м
• Розмах крила: 12 м
• Площа крила: ~60 м²
• Двигун 2xGE F110
•  Маса: максимальна злітна маса: 27 215 кг

Винищувач п'ятого покоління — термін, що використовується для класифікації найсучасніших реактивних винищувачів, що з'явилися наприкінці 20-го століття і розвиваються до сьогодні. До 2019 року єдиною країною, яка впровадила серійний винищувач 5-го покоління (Lockheed Martin F-22 Raptor) є США.

Основні характеристики літаків п'ятого покоління:

• багатофункціональність, тобто висока ефективність при ураженні повітряних, наземних, надводних і підводних цілей;
•  наявність кругової інформаційної системи;
• високоефективні двигуни;
• можливість крейсерського польоту на надзвукових швидкостях без використання форсажу;
• високі швидкісні показники (макс. швидкість на форсажі — не менше 2М);
• надманевреність;
• американські конструктори під час роботи над F-22 відмовилися від певної частки надманевреності на користь суттєвішої малопомітності (відсутнє ПГО, відхилення вектора тяги наявне тільки у вертикальній площині, ромбоподібне крило);
• російські конструктори під час роботи над ПАК ФА відмовилися від якоїсь частки малопомітності на користь більшого рівня надманевреності (є поворотня частина напливу, компонування двигунів у цілому і круглі сопла, неприкриті елементами планера зокрема, трикутне крило, частково видимі через повітрозабірники двигуни, засклення кабіни з переплетенням, виступаючі елементи оптико-локаційної станції та інші нюанси);
• кардинальне зменшення радіолокаційної та інфрачервоної помітності літака завдяки зміні геометрії літака і сопел двигунів, застосування радіопрозорих композиційних матеріалів і радіопоглинаючих покриттів, а також переходу бортових датчиків на пасивні методи отримання інформації та режими підвищеної прихованості;
• здатність здійснювати всеракурсний обстріл цілей у ближньому повітряному бою, а також вести багатоканальний ракетний обстріл під час бою на великій дальності;
• автоматизація управління бортовими інформаційними системами та системами виставлення перешкод;
• підвищена бойова автономність за рахунок встановлення в кабіні індикатора тактичної обстановки з можливістю мікшування інформації (тобто одночасного виведення і взаємного накладення в єдиному масштабі «картинок» від різних датчиків), а також використання систем телекодового обміну інформацією з зовнішніми джерелами;
• аеродинаміка і бортові системи повинні забезпечувати можливість зміни кутової орієнтації і траєкторії руху літака без будь-яких відчутних запізнень, не вимагаючи при цьому суворої координації та узгодження рухів керуючих органів;
• літак повинен «пробачати» грубі помилки пілотування у широкому діапазоні умов польоту;
• літак має бути оснащений автоматизованою системою управління на рівні вирішення тактичних завдань, що має експертний режим «на допомогу льотчику».