Російська і совєцька науковці-пропагандисти попсували нашу історію. Замовченню та забуттю підлягали цілі пласти, які нині повертаються.
На цьому наполягає професор кафедри філософії та українознавства Українського державного університету науки та технологій, доктор історичних наук і академік Геннадій Кривчик. У своєму «Дистанційному курсі історії України» детально викладає минуле, яке московити прагнули стерти з народної пам'яті.
У III столітті із пониззя Вісли на територію сучасної України вдерлися східно-ґерманські племена ґотів. Вони утворили державу власну державу — королівство Ойум зі столицею у місто Данапарштадт (у перекладі буквально «Дніпровське місто», IV століття) між теперішнім Дніпром і Запоріжжям.
Сусідами ґотів були племена антів, тривалий час між якими були добрі відносини. Виступаючи разом, вони успішно протистояли найсильнішим країнам Європи — ґоти з антами спільно воювали проти Римської імперії й захопили частину Дунайської рівнини.
У IV столітті почалась навала гунів, які, вийшовши із Зауралля, посунули на Захід, при цьому вони втягували до орбіти свого руху й інші племена. Вже 375 року гунський союз, куди входили предки теперішніх чувашів, мокшан, мадярів, болгарів переправились через Дін і вдерлись у володіння Ґотського королівства.
Гуни не загрожували існуванню антського племінного об'єднання, тому анти виступили на їх боці у війні із... ґотами. Разом вони знищили військо ґотського вождя Вінітарія, але 386 року ґоти завдали нищівної поразки антському вождю Бóжу полонили його і разом із синами та 70 вельможами розіп'яли на хрестах.
У відповідь на це гунський правитель Баламир повів своє військо на ґотів і вщент розгромив їх; частині ґерманців таки вдалося відійти — перші осіли у Криму, другі почали міграцію за Дунай. Отаборившись у Придунайській рівнині, гуни тривалий час вели спустошливі війни із сусідніми державами й утворили величезну державу — Гуніланд, яку очолив вождь Аттила.
Імперія Аттили через деякий час по його смерті у 453 році занепала і стала розпадатися на окремі каґанати (володіння). Науковці вважають, що на землях Подніпров'я впродовж IV-IX століть послідовно існували 3 тюркомовних утворення: держава гунів (Гуніланд), потім Велика Булгарія і після неї Чорна Булгарія.
Ці обставини привели до вітчизняних істориків і краєзнавців до таких цікавих питань:
На руїнах гунської держави була утворена Велика Булгарія, першим балтаваром (верховним правителем) каганату став Кубрат із династії Дулó. Його літня резиденція знаходилася у селищі, яке мало відповідну назву — Балтавар (нині Полтава).
619 року Кубрат доручив своєму молодшому брату Шамбату побудувати на Заячих (нині Київських) горах фортецю для охорони купецького торговельного перевозу через Дніпро. Відомого водного шляху «із варягів у греки» тоді ще не було, балто-скандинавські країни вели торгівлю зі Сходом через Волгу і Дін.
Хан Шамбат (прожив до 680 року) швидко побудував місто-фортецю, яке дістало назву Баштý (місто-голова), де організовано збір мита з купців. Городяни ж називали місто за прізвиськом засновник — Кіобá, а міську фортецю — за його справжнім ім'ям Шамбат (Самватос у грецьких істориків).
Відтак ні про яку династію Києвичів не було і мови! Після Кубрата верховна влада у Великій Булгарії перейшла до його старшого сина Бат-Бояна, якому Шамбат доводився дядьком, однак уже на початку IX століття під натиском хазар булгарська держава розпадається, а рештки (Чорна Булгарія, держава Моксель тощо) узалежнюються від свого східного сусіда на Волзі.
Як і годиться, «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати про те, що від Трипільської доби терен України — ласа здобич для сусідів. Адже всі ресурси, включно з людськими, становлять неабиякий інтерес чужинців.