Тюркський світ під тиском: нові лінії розлому у Євразії
ЄС і росія завдали удару по Туреччині руками правлячих режимів у Центральній Азії.
П’ять країн — Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан і Таджикистан — підписали 4 квітня в Самарканді протокол з Європейським Союзом, у якому висловили підтримку «федеральному рішенню щодо Кіпру» та визнали адміністрацію Південного Кіпру (Грецьку Республіку Кіпр) єдиним представником острова. В обмін на цей антитурецький крок ЄС пообіцяв країнам регіону 12 млрд доларів.
Цей крок поставив під сумнів статус турецького Північного Кіпру, який є спостерігачем в Організації Тюркських Держав (ОТД). Чотири з п’яти цих країн — тюркські республіки, і їхній підпис під документом, що заперечує існування ТРПК, викликає занепокоєння в Анкарі.
Особливо гостро ситуація сприймається в контексті довгострокової політики Туреччини: визнання і підтримка ТРПК завжди розглядалися як наріжний камінь турецької зовнішньої політики.
На тлі зростаючої нестабільності в Сирії та Східному Середземномор’ї підписання такого документа виглядає як відступ від спільних тюркських інтересів і слабкість дипломатичного впливу Анкари.
Європейський Союз і подвійні стандарти
ЄС, Греція та Південний Кіпр дедалі активніше намагаються закріпитися в пострадянському просторі. Казахські, узбецькі та туркменські посли були вперше за 35 років направлені до Південного Кіпру — раніше цього не відбувалося, значною мірою завдяки позиції Туреччини.
Однак тепер ці держави піддаються тиску ЄС, і їхня поведінка викликає запитання. Перше з них — чи пішли б вони на такий крок без дозволу росії? Відповідь очевидна — ні.
Таким чином, і Москва, і Брюссель сприймають посилення Тюркського союзу як загрозу. Підрив ОТД, розмиття єдності і послаблення ТРПК — усе це стратегічні цілі західних гравців, які прагнуть контролювати регіон, багатий на енергоресурси й геополітичний потенціал.
Тим часом у Південному Кіпрі та Греції триває героїзація організації EOKA — грецького терористичного угруповання, яке діяло в 1955–1974 роках і мало на меті приєднання Кіпру до Греції та етнічне очищення турецького населення.
Ці події нагадують, наскільки глибоко вкорінився конфлікт і як довго ним маніпулюють.
Саме EOKA змусила десятки тисяч турків жити в горах, без шкіл і лікарень, виживаючи завдяки гуманітарній допомозі. Тоді, як і зараз, ішлося про збереження турецької присутності на острові. Турецьке населення Кіпру тоді скоротилося на 30%.
Сьогоднішнє святкування річниці створення EOKA під гаслами «Кіпр — це Греція» і відкриті провокації, зокрема марш з образливими заявами проти Туреччини, лише підтверджують, що конфлікт далекий від розв’язання.
Особливе занепокоєння в Анкарі викликає угода між Південним Кіпром і США щодо військового співробітництва.
Попри те, що Південний Кіпр не є членом НАТО, а Туреччина — один з ключових учасників альянсу, Вашингтон фактично вступає в союз з державою, яка озброюється де-факто проти члена НАТО — Туреччини. При цьому США скасували ембарго на постачання озброєнь Південному Кіпру, активно навчають його військові сили та постачають їм боєприпаси.
Цікаво, що на тлі озброєння Південного Кіпру зафіксовано масові факти скупки земель євреями зі США, Європи та «Ізраїлю», зокрема і в турецькому Північному Кіпрі.
Тим часом Європейський Союз також активно втручається в сирійсько-турецькі відносини, диктуючи умови для зняття санкцій з Дамаска. Греція і Південний Кіпр висунули жорстку вимогу: нова влада Сирії на чолі з Ахмадом Шараа не повинна укладати морські угоди з Туреччиною або визнавати турецький Північний Кіпр.
Очевидно, що ЄС проводить політику блокування будь-яких кроків до регіональної інтеграції й прагне дипломатично ізолювати ТРПК.
Раніше з сирійського порту Латакія курсували пороми до ТРПК і Лівану, що означало часткове визнання. Тепер же ЄС вимагає повного розриву навіть цих неформальних зв’язків, погрожуючи поверненням санкцій.
Південний Кіпр активно надає бази іноземним державам, зокрема США, Франції та Великій Британії. Остання, до речі, досі зберігає два суверенних військових анклави на острові.
Крім того, як у Південному, так і в Північному Кіпрі почастішали випадки купівлі земель євреями — як напряму, так і через номінальних власників — громадян ТРПК або Південного Кіпру.
В Анкарі вважають, що ситуація, що склалася, становить серйозну загрозу не лише для ТРПК, а й для всього Тюркського світу. Дестабілізація Організації тюркських держав, дипломатична ізоляція ТРПК, посилення політики туркофобії з боку ЄС і НАТО — усе це ланки одного ланцюга. Ігнорування цих процесів призведе до стратегічних втрат для Туреччини та її союзників, попереджають турецькі експерти.
Анкара дала зрозуміти, що питання визнання ТРПК не буде предметом торгу. «Кіпрське питання» залишається для Туреччини лакмусовим папірцем політичного характеру як для ворогів, так і для партнерів.
