У пошуках філософського каменю, зіпсованого зеленим відтінком
Є речі, реальність існування яких у параметрах нашого фізичного світу підтверджується навіть панянкою Мендель, попри увесь її непрофесіоналізм і випадковість в інформаційному середовищі. Встроми палець в окріп, лизни металеву клямку на морозі, подивись відеозвернення блазня до піплу, і тобі, будь ти хоч тричі Хомою невіруючим, доведеться услід за великим Леніним визнавати беззаперечну доказовість показань сенсорики. Палець буде безальтернативно ошпарений, частина язика залишиться на клямці, а після Зе на моніторі ти і монітор ще не скоро прийдете до тями.
Переглянули сюжет про відвідини «челяддю народу» Ботанічного саду під прикриттям наспіх вигаданої легенди щодо буцімто «з'їзду партії». Історичний тусняк на минулому тижні затьмарив роль ХХ з'їзду КПРС з його вибуховим розвінчанням культу особи Сталіна: у київському Ботсаду з не меншою помпою ховали ненависне усьому прогресивному бидлу порохоботство.
Існуюча до цього лише у мареннях команди Зе партія челядників формувалася безпосередньо в першому ряду напнутого під шатами флористичних реліктів шапіто: вальяжні слуги у показово демократичному прикиді ніби гралися у «Монополію». Фішки-прізвища (поганяла?) нікому невідомих українців знічев'я кидали на камери вожді Разумков і Корнієнко. Можливо, у виборчій «сотці» є й гарні люди. Але коли суспільству повідомили про належність до партійної еліти СН квартального товстуна і добряка Юзіка та блогера і українофоба Макса Бужанського, у делегатів і гостей загриміли додолу щелепи. Від Юзіка – у заздрісному захваті, від Бужанського, як би це толерантніше, ‒ від шоку.
Адже відвертішого ворога своєї країни – пошукати! Цей войовничий сталініст, фанат Жукова і Януковича, ідеолог антимайдану, українофоб до мізка куприкової кістки буде тепер служкою народу у 25 мажоритарному виборчому окрузі славного козацького Дніпра.
І отой покруч буде обраним! Чули ж, що регіони накриває хвиля «напівлимонників»? Достатньо якійсь останній місцевій шкурі заявити про симпатію до «Слуг народу», кинути на Зе'общак $500 000, і шкура практично «в дамках», себто – «в шоколаді». Ні, мабуть таки – в дамках. На шоколад у шкур алергічне висипання.
«Нашестям підліткової безвідповідальності» назвав з'їзд СН Андрій Парубій, і поки-що-спікер має рацію.
От би мати нагоду на одне-однісіньке, суголосне моменту запитання до Зе – чи він дійсно глибоко у себе всередині вважає українців тупими лохами? Що 73 відсотки виборців саме такими себе й продемонстрували – інше питання, ми ж домагаємося з'ясування засадничих принципів найнятого не нами, але й для нас, управлінця. З існуванням котрого доведеться якийсь час, бажано недовгий, миритися нам усім.
Зокрема, у шапіто доведеться жити і якійсь частці не здатних сприйняти квартальний випендрьож державною політикою. Можливо, комусь «личить його кохання», але вихованому у пристойній сім'ї юристу і митцю, нехай і сумнівного жанру, ніяк не пасує обраний стиль спілкування з «незеленими» громадянами, що з усіх сил опираються примусовому залученню на концерт «Вечірнього кварталу».
Побіжне спостереження. Нормально, даруйте на слові, зорієнтована людина могла б і не помітити «особливого символізму» у проведенні партійних сходин народних служивих у Ботанічному саду. Уважніша могла би асоціативно вийти на «зелень», майбутнє буяння країни під проводом Зекоманди, зрештою, пов'язала би навколишнє квітуюче середовище із глобальним потеплінням. Шоумен з «Кварталу» перебуває у своєму власному світі – сакральність Ботсаду для слуг народу він вбачає в іншому: «… Ну і будемо саджати. Так що у цьому місці багато символізму».
Дивною здавалася б ця кореляція, якби не вже здійснене блазнем. Адже «зашібісь», «сдєлаєм іх вмєстє» і желєзняковський розгін Ради – гасла і вчинки з одного ряду. Хамських гасел і вчинків.
«З'їзд» викликав не лише медико-психологічні асоціації. Дзижчить ще одне цікаве запитання: на чиє бабло «делегати» лупасили трендову шаурму за обидві щоки і розкатували гольфкарами? Якісь же гроші коштували фуд-корт з кавою й розгорнута у Ботсаду президентська гримерка (яка, направду, більше б імпонувала модистці Юлії Тимошенко). Не вистачало ще, щоб і служивий презик повівся на косметичний антураж гей-парадів. Негарні підозри, дякувати богові, розвіялися – у гримерці приЗедента обвішували мікрофонами, а не робили фотогенічнішим. Хоч останнє в принципі вже неможливе. Портретними світлинами красунчика забитий інстаграм десятикласниць і недоступні для сторонніх очей стіни офісів. На виду вішати Зе'ікону, як ми пам'ятаємо, заборонено.
Не повіримо, що й ота зграйка миловидних гейш із нав'язливо зеленими бейджиками на кавунчиках обійшлася слугам на халяву. Беня? Чи на бабло попала чиясь інша кишеня, ще законспірована, але вже підбита фарбованим у зелене лисом?
Знаєте, кому не позаздриш? Ви тільки уявіть собі муки Льоні-Космоса, котрого просто таки перло до Ботсаду і однодумців по палаті! Панове, а у цьому щось таки є містичне: наш космонавт тепер – грузин, розбудовує партію «За щасливу Грузію», грузинський карлсон тепер – знову українець і теж клопочеться партійним будівництвом у «Русі нових сил». І скажете, оце на нас не наслане світовою масонською закулісою?!
О-о, наспів і черговий викид зеленого! Команда оголосила постпраймеріз і пропонує повідомляти про недостойних лідера кандидатів серед тієї сотні записних українофобів, гопоти і аферистів у наспіх склеєному списку майбутніх народних обранців.Знову ухиляння від відповідальності і безсоромне делегування обов'язків неписьменному бидлу. Щоправда, і на постпраймерізі, як продовженні оголошеного ще під час виборчих перегонів механізму стукацтва, піпл знову має шанс не хило підзаробити: здав корупціонера, 10 відсотків експропрійованого – твої.
Бачите, психічно хвора людина плювати хотіла на ленінське визначення матеріальності світу: у пошуках філософського каменю руку з ошпареним пальцем встромить у каструлю до самого ліктя, а залишками язика спробує облизати усі клямки у межах досяжності. У випадку із Зе клініка теж очевидна – бидло нервово посмикується в очікуванні продовження номеру з роялем. Невже ж пацани свої чупа-чупси не покажуть?! Покажуть, покажуть, женіть сумніви, ідеологічні ви наші.
Нумо, друзі, заперечуйте, але, як на нас, слід припинити безплідні пошуки української національної ідеї – вона нами вже оволоділа. Нею зґвалтована практично більшість нації і 73 її відсотки другий місяць тіпаються в оргазмі до зелених спалахів в очах. Що, питаєте, за ідея? Звичайний ідіотизм.
Вадим Демиденко
