Убивство тварин коштом платників податків: мисливці вимагають державної підтримки
Мисливське лобі хоче узаконити вбивство тварин.
Роками мисливці розповідали нам казки про «регулювання чисельності», «боротьбу зі сказом», «традицію предків». Про те, що вони не вбивці, а рятівники природи, без яких вона загине.
Тепер вони самі написали правду своїми руками.
І подали її до Верховної Ради.
Законопроєкт № 15431.
Автор — народний депутат Ігор Марчук.
Стаття 1 законопроєкту: полювання — це «вид активного відпочинку».
Відпочинок, розвага, дозвілля.
Не виживання, не необхідність, не екологія.
А розвага, у якій один отримує задоволення, а інший помирає.
Тридцять років ми доводили це суспільству.
Тридцять років нам відповідали, що ми — істерики й не розуміємо природи.
А тепер мисливське лобі приносить до парламенту документ, у якому все написано чорним по білому.
Читайте далі — там ще краще.
«Мисливські трофеї» — це «шкури, роги, черепи, ікла», які потрібні для «наукових, естетичних, культурних, економічних та освітніх цілей».
Естетичних!
Відрізана голова застреленого оленя — це, виявляється, естетика.
А голова кабана чи череп тварини на стіні — культура.
ВОНИ ХОЧУТЬ ПРОДАВАТИ ІНОЗЕМЦЯМ ПРАВО ВБИВАТИ ТВАРИН
Стаття 1 запроваджує поняття «мисливський туризм» — подорожі задля полювання «у природному середовищі та/або в напіввільних умовах».
Прочитайте, що таке «напіввільні умови» в цьому ж законі.
Тварини «живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки».
Фактично — огорожа.
Тварина, яку виростила людина, йде до неї, бо людина її годувала. І вона не може втекти, бо навколо сітка.
У світі це називають canned hunting — полюванням у консервній банці. Це найганебніша форма того, що й без неї не має виправдання.
І ось цю мерзоту нам пропонують зробити експортною послугою.
Українські господарства вирощуватимуть жертв, іноземний клієнт приїде й за гроші їх розстріляє, а держава назве це туризмом і, можливо, візьме з цього податок.
Ви хочете, щоб Україна стала такою?
Щоб про нас у Європі говорили як про країну, куди їдуть стріляти в ручних оленів?
НА СЕЗОН ТИШІ ЇМ НАЧХАТИ
Від 1 квітня до 15 червня в Україні діє сезон тиші.
Стаття 39 Закону України «Про тваринний світ» забороняє стрільбу як джерело шуму й неспокою — саме тоді, коли звірі народжують і вигодовують малят.
Відкриваємо перехідні положення законопроєкту № 15431.
Полювання на самця козулі — від 1 травня до грудня включно.
Від 1 травня — у розпал народження.
Коли в траві лежать новонароджені козенята, які ще не вміють бігати.
Коли на гніздах сидять птахи.
Не розповідайте нам, що стрілятимуть лише в самців.
Постріл чує весь ліс. Вагітна самиця в паніці кидається геть і губить приплід.
Козеня зривається з місця й гине.
Птах злітає з кладки, і вона холоне.
Кожен мисливець це знає.
Принаймні повинен знати. І все одно вони вписали травень.
Колись саме КЕКЦ домігся цієї заборони.
До речі, заборона полювати в період розмноження — це пряма вимога Директиви 2009/147/ЄС і рішення Суду ЄС у справі C-435/92. Україна зобов’язалася наблизити своє законодавство до європейського — стаття 363 Угоди про асоціацію.
Ми йдемо до Європейського Союзу, а мисливське лобі тягне нас у протилежний бік.
ВОНИ СТРІЛЯТИМУТЬ УНОЧІ
І У ВАШОМУ СЕЛІ
Стаття 31 дозволяє полювання в темряві на кабана, вовка, лисицю, шакала та єнотовидного собаку.
Чому саме вночі? Тому що вдень цих звірів не знайти.
Вони обережні, їх мало, крім лисиць, і вони виходять у темряві.
Ніч — єдиний час, коли їх можна дістати напевно.
Норму писали не заради безпеки.
Норму писали заради результату.
Та сама стаття забороняє полювання в населених пунктах — «крім випадків, передбачених рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських рад».
Тобто заборона діє рівно доти, доки обласна рада не проголосує інакше.
Уявіть: лисиця перебігає вулицю вашого села чи міста — і лунає постріл.
Під вікнами, де сплять ваші діти.
А можливо, вони навіть стануть свідками цієї жорстокості…
ВОНИ ВЖЕ ПОЧАЛИ ЗНІМАТИ ЗАБОРОНИ. ТИХО
Ось на що не звертають уваги, хоча це найпідліше місце документа.
Стаття 1 перелічує знаряддя полювання: зброя, луки, арбалети, списи, самолови, транспорт, безпілотники, електрообладнання, оптика, тепловізори, прилади нічного бачення, звуковідтворювальні прилади — і завершує перелік словом «тощо».
Перелік відкритий. Дописати можна що завгодно.
Але подивіться на цей фокус.
Тепловізор, дрон та електрообладнання названі не забороненими засобами, а знаряддями полювання. Нормальним спорядженням мисливця. Так, частину з них поки що обмежують.
Поки що.
А коли суспільство звикне, що це «знаряддя полювання», обмеження почнуть тихенько знімати.
Щоб ніхто не помітив.
І вони вже почали!
Чинна стаття 20 забороняє звуковідтворювальні прилади.
У новому законопроєкті цієї заборони НЕМАЄ.
Ні в статті 30, ні в статті 31.
Зате в статті 1 звуковідтворювальні прилади названі знаряддям полювання.
Тепловізори чинний закон не згадує зовсім.
Новий законопроєкт відносить їх до знарядь полювання — і «забуває» внести до переліку заборонених засобів. Заборонили лише прилади нічного бачення.
Штучне світло було заборонене повністю.
Тепер воно «дозволене на вогнепальній зброї під час полювання на бобра, кабана».
Нічне полювання було заборонене повністю. Тепер його дозволяють на п’ять видів.
Схема проста й брудна: назвати знаряддям, зробити виняток, прибрати заборону.
А тепер найгірше.
Заборони рознесли по двох статтях і дописали в статті 31: «Порушення заборон, наведених у цій статті Закону, вважається порушенням правил полювання та не відноситься до браконьєрства».
Що вони туди запхали?
Добивання тварин, які рятуються від пожежі й повені. Руйнування жител звірів, бобрових загат, пташиних гнізд. Заливання нір. Стрільбу з під’їзду на транспорті.
Усе це було браконьєрством. Тепер це «порушення правил».
Тварина тікає від вогню — а її розстрілюють. І це вже не браконьєрство, а невідомо що.
ЩОБ ЖИТИ, ТРЕБА МАТИ РОДОВІД!
Стаття 32, частина 2. Читайте дослівно:
«Виявлені в мисливських угіддях без нагляду породисті собаки відловлюються, про що письмово повідомляються районні та обласні організації, які провадять реєстрацію відповідних порід собак. Безпородні собаки можуть бути добуті у порядку регулювання чисельності диких тварин».
Два собаки.
Однакові очі, однаковий біль, однаковий страх, однакова здатність любити людину. Але…
Одного — упіймати й повідомити кінологів. Другого — застрелити.
Різниця — папірець про походження.
Ось вам уся філософія цього закону у двох реченнях.
Життя тварини для мисливців, які писали законопроєкт, нічого не варте саме по собі. Воно варте рівно стільки, скільки написано в документі.
ВОНИ ВІДРОДЖУЮТЬ РАДЯНСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО «ШКІДЛИВИХ ТВАРИН»
Пів століття радянська влада ділила фауну на корисну й шкідливу. Під цими гаслами винищували вовків, хижих птахів і ворон.
За це платили премії.
Наука відмовилася від цієї маячні ще в минулому столітті.
В екосистемі немає шкідливих видів. Є види з різними функціями.
Автори законопроєкту № 15431 витягли цю доктрину з могили. Просто змінили назву.
Тепер це «небажані для мисливського господарства тварини»: вовки, шакали, лисиці, єнотовидні собаки, «здичавілі домашні тварини, в тому числі домашні тварини що перебувають в угіддях без нагляду господаря», сірі ворони, сороки, сойки та інвазійні види.
Сороки й сойки — звичайнісінькі лісові птахи. Уперше — у розстрільному списку.
А що таке «здичавілі», закон не пояснює. Зате чітко каже: ваш кіт чи собака, який відійшов від двору, юридично стає «небажаним».
І вбивати їх мисливцям можна без спеціального дозволу, а єгерям — цілий рік (стаття 37).
Просто за те, що тварина належить до певного виду.
Нагадаємо панам депутатам: вовк внесений до Додатка II Бернської конвенції як вид, що підлягає охороні.
А поняття «небажаний вид» Бернська конвенція взагалі не містить.
ГЕКТАР ЛІСУ — ШІСТЬ ГРИВЕНЬ
Стаття 17. Плата за користування угіддями: лісовими — 0,2 % прожиткового мінімуму за гектар на рік, польовими — 0,05 %.
Порахуйте самі: близько 6,66 грн за гектар українського лісу на рік.
Це в кілька разів дешевше за проїзд у маршрутці.
І це ще не все.
Угіддя віддають на 20 років з автоматичним продовженням строку користування (стаття 12).
А якщо чиновник вчасно не відповів — діє «мовчазна згода» (статті 11, 12).
Промовчав — вважай, віддав ліс.
Мінімальну площу лісового угіддя знизили із трьох тисяч гектарів до п’ятисот.
ВІДОМСТВО, ЯКЕ РЕКЛАМУЄ ТА ЗАОХОЧУЄ ВБИВСТВО ТВАРИН ЗА НАШІ ГРОШІ
Законопроєкт створює нове Агентство.
Подивіться, чим воно займатиметься одночасно (стаття 9):
- контролюватиме галузь;
- вирішуватиме, скільки тварин можна вбити одному мисливцю за день;
- формуватиме мисливські угіддя, зокрема за власною ініціативою;
- популяризуватиме мисливське господарство;
- розвиватиме трофейну справу, впроваджуватиме міжнародну оцінку трофеїв, проводитиме конкурси й видаватиме довідник мисливських трофеїв.
Тобто один орган рекламуватиме стрілянину по тваринах, влаштовуватиме змагання на кшталт «у кого гарніший череп» — і сам себе перевірятиме.
Це не контролер.
Це мисливський «дах» із державною печаткою.
І утримуватимемо його ми з вами — коштом наших податків.
Скільки це коштуватиме, у пояснювальній записці не написано. Видно, забули порахувати…
І ЩЕ ОДНЕ
ПРО ПІДПИСАНТІВ
Усього їх — 44.
Серед підписантів законопроєкту — Олег Бондаренко, голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування.
Людина, яку посадили в це крісло, щоб вона захищала природу й диких тварин, підписує документ, який відкриває стрілянину в травні, дозволяє вбивати собак через відсутність родоводу та віддає ліс по шість гривень за гектар на рік.
Питання до Олега Володимировича: чи читав він те, що підписав, чи це була прикра випадковість?
Цей законопроєкт не можна виправити правками.
Його не можна «доопрацювати до другого читання».
Він гнилий у самій основі, бо побудований на переконанні, що дика тварина — це товар, її смерть — послуга, а український ліс — майданчик для платних розваг.
Його писали мисливці.
Для мисливців.
Під мисливців.
І під власні бізнес-інтереси.
Агентство створюють під себе.
Правила пишуть під себе.
Ціни встановлюють собі.
Ліміти встановлюватимуть самі.
Відповідальність із себе знімають.
Але все це — коштом нашого бюджету й нашої природи.
Це не реформа.
Ми вимагаємо відхилити законопроєкт № 15431 у першому читанні!
Ми не відступимо.
І не мовчатимемо.
Прочитайте текст самі — не вірте нікому на слово.
Напишіть до Комітету з питань екологічної політики та природокористування.
Знайдіть свого депутата й запитайте, як він голосуватиме.
Поширте це.
Мовчання зараз працює на них.
Джерело: КЕКЦ – одна з найвідоміших громадських природоохоронних організацій Украіни
