Для окупаційно-терористичного контингенту РФ у пріоритеті саме Донецька область. Тому ворог так рішуче суне масою на Покровськ і Торецьк.
Про це застерігає американське видання Foreign Policy, прогнозуючи загарбання обох міст до початку весни наступного року. Наголошується, що російський наступ на Донеччині загрожує остаточною втратою Україною Покровська, загрожуючи як військовими, так і економічними ризиками.
Колись жваве промислове місто із населенням у 80 000 осіб, Покровськ нині став об'єктом великого російського оточення, яке почалося у липні й із кожним днем наближається до нього на кілька кілометрів зі Сходу. Знелюднений пункт служить ключовим логістичним та транспортним вузлом для українських військових операцій та є воротами до завоювання решти Донеччини.
Потенційно більшим трофеєм може стати мільйонний Дніпро, четверте за розмірами місто, оскільки окупація ворогом Покровська вплине на здатність Сил оборони України продовжувати боротьбу. Цей районний центр Донбасу — джерело більшої частини вугілля, яке використовується у сталеливарній та металургійній промисловості, яка колись була основою української економіки й досі залишається другим за величиною сектором, хоча виробництво впало до менш ніж 1/3 довоєнного рівня.
Металургійний кокс необхідний для виробництва чавуну, який живить більшість старих сталеплавильних печей України та значну частину промислового експорту. Здорова сталеливарна промисловість також сплачує велику частку податків, допомагаючи фінансувати економіку, яка нині живе надголодь.
«Без сталеливарних заводів українська економіка помре. Фактично, ця мережа заводів і шахт тримають на плаву державу. Це дуже важлива частина економіки», — коментує стан справ генеральний директор вітчизняної консалтингової компанії «GMK Center» Станіслав Зінченко.
Окупанти зараз намагаються посилити свої атаки, поки осіннє бездоріжжя та відсутність листя на деревах не ускладнили наступ механізованих і піхотних підрозділів. Військові експерти кажуть, що битва за Покровськ може затягтися на місяці, а облога буде схожою на багатомісячну битву за Бахмут.
Хоча Покровськ уже втратив частину своєї цінності як український транзитний вузол, оскільки дороги на північ і схід практично не функціонують, він все ще є стримувальним фактором для подальших російських завоювань у Донецьку. Цілковита втрата міста «матиме оперативне значення, але багато залежить від ціни, яку Сили оборони України вимагатимуть» від російських загарбників у майбутній битві.
За словами старшого наукового співробітника програми з Євразії у Фонді Карнеґі за міжнародний мир Майкла Кофмана, якщо Покровськ впаде, а російська армія збереже темп, то місто стане плацдармом для подальшого просування агресора. У цьому випадку ускладниться створення нової лінії оборони для захисту української промислової бази, що залишилася, далі на захід.
«У разі втрати українцями Покровська до наступного великого міста — Павлограда — залишається все менше відповідних районів. Тобто споруджувати фортифікації необхідно вже зараз, не чекаючи окупації Донеччини», — вважає пан Кофман.
Якщо російські загарбники дістануться західної частини Покровська, з'явиться ще одна проблема, крім відкритої дороги на Дніпро — ризик для головного джерела металургійного вугілля в Україні. Він видобувається поблизу навіть у воєнний час.
Для українських доменних печей старого зразка вугілля коксового типу є ключовою частиною виробництва заліза, з якого виготовляється сталь. Без дешевих місцевих постачань коксу в України не залишиться іншого вибору, крім звернутися до ще більших обсягів дорогого імпорту.
«Це може не означати скорочення національного виробництва сталі, що вдвічі залишилося, як передбачають деякі. Проте це означатиме ще більші труднощі в конкуренції на світовому ринку сталі, який, отже, вже спотворений величезними китайськими надмірними потужностями й маленькою маржею», — пояснює пан Зінченко.
Для сектора, на який припадає майже 6% ВВП України та більш ніж удвічі більша частка експорту, економічна загроза від наступу РФ є реальною. Якою ситуація буде вже у 2025 році, покаже час.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам про те, як окупаційно-терористичний контингент росіян заворушився на схід від Оріхова і Гуляйполя. Загарбання багатостраждального Вугледару дало їм нове дихання для дій на інших ділянках Південного фронту.