Українці та білоруси досі нічого не знають один про одного, – політолог Євген Магда
Всередині української влади існує стале прагнення повернутися до співпраці та взаємовигідної торгівлі з Лукашенківським режимом...
Перше і головне: українці про білорусів, білоруси про українців знають вкрай мало, з цим потрібно працювати постійно! У кампанії 2020 року всі конкуренти Аляксандра Лукашенка були "грою Москви" (і Тихановська, і Бабарико, і Цепкало).
Світлана Тихановська – не лідер, а у кращому випадку символ опозиції. Відтак Об'єднаний перехідний кабінет (на вигнанні) – доволі слабкий, там кожен тягне ковдру на себе.
Тихановська була прийнята Джозефом Байденом, Анґелою Меркель, Емманюелем Макроном, в Європарламенті. Але є одна проблема – якщо вона не братиме участь у наступних президентських виборах, її легітимність полетить за вітром.
За 27 місяців після президентських виборів у Білорусі Тихановській та її команді нема, що продемонструвати як SUCCESS STORY. У Литві ж (де Тихановська та Ковалевський перебувають фізично) до Тихановської ставлення, м'яко кажучи, непросте.
Польща та Литва сприймають кабінет Тихановської як власний проєкт. Тому Варшава і Вільнюс діють відповідно, це ж їхній інструмент.
У Білорусі 40% економіки (стратегічні галузі) належать державі, там потужний поліцейський апарат. І отримати 6-12 місяців за "неправильну" підписку у Telegram чи Facebook дуже навіть можна!
Далеко не всі, хто виїхав після протестів 2020 року з Білорусі, є опозиціонерами, часто люди просто хотіли пересидіти. Але Лукашенко втримав свої позиції!
Стан білоруської мови – чудова ілюстрація, коли дві мови державні, і російська просто поглинає іншу. Білоруська та українська дуже подібні, можна розуміти без проблем.
В Україні три білоруських підрозділи: Полк "Калиновського" (біля 300 бійців), Полк "Пагоня" (біля 40), батальйон "Терор" (входив до Полку Калиновського, біля 60 людей), – і всі вони підпорядковуються ГУР МОУ. Політична гра з Полком "Калиновського", за моєю оцінкою, прагнення ОПУ подражнити Світлану Тихановську.
Всередині української влади, за моїми спостереженнями, є прагнення "повернутися до плюшок" із Лукашенком. Наше законодавство не дозволяє офіцерам-іноземцям бути у складі ЗСУ, тому Полк "Калиновського" по суті – партизанський загін.
Перспектива військової інтервенції калиновців з території України може позбавити Україну симпатій світової спільноти, а білоруська пропаганда волатиме про агресію НАТО. Думаю, що після поразки росії режим Лукашенка можна буде змістити самими економічними санкціями.
Моя позиція проста: Україна повинна вести діалог з усім білоруським середовищем, крім Лукашенка. Йому треба публічно видати "чорну мітку", максимально гучно.
