Українські олімпійці здобувають медалі всупереч байдужості держави
Літні олімпійські ігри 2020. Вся країна стежить за перебігом подій, які нині відбуваються у далекому Токіо.
Я пишаюсь спортсменами, що виступають на світовій арені під нашим національним прапором. Вдячний тим українцям і українкам, завдяки чиїй праці наш Гімн лунає по всьому світу.
Але нам має бути соромно дивитися цим людям в очі. Можновладці, що так люблять попіаритися фотоґрафіями з олімпійцями, завжди іґнорують один важливий момент.
Вони ризикують здоров'ям і щоденно ставлять на кін своє життя, аби здобути омріяну перемогу для всієї країни. Натомість вони позбавлені підтримки держави та ніби мають перемогти всупереч нашій байдужості.
Формально, державна підтримка є. Україна платить 125 тисяч доларів за золоту медаль на Олімпіаді.
Але скільки спортсменів отримають золото без систематичної підтримки спорту оці 4 роки між Олімпіадами? Отож, не багато.
Щороку держава офіційно визнає, що коштів на спорт виділяється замало, попри величезний потенціал України. Навіть останнє підвищення видатків складає лічені відсотки від бюджету "Великого будівництва".
Тож не варто дивуватись малій кількості медалей, що здобула Україна в Токіо. Це в жодному разі не свідчить про недоліки спортсменів; лише про недоліки влади.
Ще раз дякую спортсменам, які вирішили виступати за Україну, маючи всі можливості виступати за Канаду чи Німеччину та отримати гідні умови! Якби не ці позбавлені користі люди, Україна взагалі залишилася б без медалей.
