В Україні частково зупинене навчання операторів БПЛА

Армія сама ж собі заблокувала навчання. Навчання того роду сил, який зараз відповідає за 80% ураження і ледь не 100% розвідувальної інформації на лінії бойового зіткнення.

В ряді областей, де знаходяться великі навчальні центри, кількість заборон на польоти сягає майже 70-80% протягом тижня. Це означає, що курсанти, котрі навчаються використовувати різного роду безпілотні літальні засоби, літати не можуть. Відтак, вони не можуть освоїти засоби належним чином.

Це не всюди і не завжди, але дуже, дуже часто. Надто часто.

Чому це відбувається?

Тому що командування повітряних сил видає відповідні заборони на польоти. Причини можуть бути дуже різними, серед яких — тривоги (але їх досить мало, це не той фактор, що перешкодить навчанню операторів БПЛА), польоти «великої» авіації тощо. Утім, питання не до самих повітряних сил, а до системи.

До чого це призводить?

Оператори БПЛА не мають безліміту часу на навчання. Вони за визначений термін курсу не встигають пройти польотну практику. В результаті, приїжджають на фронт недонавченими. І на фронті виникає нестача кваліфікованих екіпажів.

Потреба в аеророзвідці і ударних БПЛА зараз тільки зростає. Держава масштабує ефективні підрозділи — це раз. По-друге, у більшості лінійних підрозділів все ще катастрофічно мало екіпажів, котрі можуть виконувати потрібну роботу. Нарешті, з держбюджету і з коштів союзників виробляють все більше нових і цікавих дронів. Відтак, оператори постійно потребують нового навчання — і його пройти дуже важко, через суцільні заборони.

Що слід було б зробити?

Врешті-решт, Генштаб мав би зробити дві речі. 

Перше — проаналізувати пріоритети. Підозрюю, що інколи, за інерцією мислення, навчання операторів БПЛА у деяких начальників не розглядається як першочергова задача. Безпілотниками вони жертвують ради своїх інших міркувань.

Це неправильно. Зараз у нас з росією війна дронів, перегони — хто швидше наростить потенціал своїх безпілотних сил. І нам ці перегони слід вигравати. Ці перегони і є наша доля.

По-друге, слід просто спланувати процес навчання дронарів правильно — по географії і по часу. Перенести навчання у ті області, котрі для цього більш зручні, якщо це доцільно. Придумати адекватні графіки. Ввести хоча б мінімальний елемент передбачуваності у графік заборон. Налагодити взаємодію і взаєморозуміння.

Наразі ж сотні людей по кілька тижнів втрачають час на полігонах. Їм платять гроші, їх годують, а вони вимушено страждають від неможливості навчатися. А могли б у цей час уже приносити користь на передовій.

А потім ці бійці, котрі так до пуття і не навчилися, приїздять, без необхідної практики, до себе у частини. І частини змушені шукати час і ресурси їх дотренувати до потрібної кондиції. Альтернатива — втрата дороговартісних комплексів через брак досвіду, провалені бойові завдання.

Тож ці заборони у тилу дуже дорого фронту обходяться.

Вірю, що якщо в ситуацію системно втрутиться Генштаб, то можна вибудувати ідеальну систему навчання. Це цілком можливо. Це, як у нас прийнято висловлюватися, не потребує додаткових коштів із бюджету. Це потребує мудрості.

Буду вдячний за розголос, бо у мене наразі поки це головний інструмент вирішення фронтових проблем.