Велика брехня про Голод 1921-1923 років
Свідомий саботаж, відверта диверсія чи «спеціальна історична операція»? Дізнаємося разом.
На скриншоті нижче — візуальне представлення (картосхема) статті Арсена Хоменка «Природній рух сільського населення України (За даними весняного опитування 1923 року)». Вона викладена у «Статистичному бюлетені» №20 за 1923 рік.
У матеріалі наводиться здійснена автором оцінка природного приросту/убутку населення УСРР за період від 1.V.1922 до 1.X.1923. Зауважу, що саме травень-липень 1922 року були найбільш смертоносними у голоді 1921-1923 років, а перші випадки голодної смерті були зафіксовані у другій половині жовтня 1921 року.
Картосхема подається в окружному розрізі. До відома — наймасштабнішим Хоменко оцінив убуток у Бердянській окрузі (52,9 на 1 000 населення, або убуток в 5,29%, далі — Мелітопольська, де 31 на 1 000, або 3,1 %). Це ті відомості, що наявні у статті.
Чому це все навів? Та тому, що водночас це ж сумнозвісна стаття Хоменка, на основі якої «командна» під керівництвом випускника вищих курсів КГБ СССР 1986 року Миколи Герасименка (у 2021 був радником голови СБУ Івана Баканова) «провела підрахунки» втрат від голоду 1921-1923 років і «нарахувала» лише 3,5 мільйона загиблих.
У лапках навів тому, що, зрозуміло, підрахунків не було як явища. Була відверта Велика Брехня команди Герасименка, яка (брехня) базувалася на вигадці про те, що смертність від голоду у кожній із 8 (з наявних в УСРР 12!) губерній зразка 1922 року (або у 5 із 9 зразка 1923 року), — становить 27,1%.
У висновку то звучало так: «Учений Арсен Хоменко, взявши за основу коефіцієнт смертності 27,1% із 7,7 млн населення, яке постійно проживало у 5 південно-східних губерніях, охоплених масовим штучним голодом, та використовуючи формулу
X = (7,7 млн x 27,1%) : 100% розрахував, що чисельність загиблих становить 2 086 700 осіб. З урахуванням 1,5 млн загиблих населення Харківської та Полтавської губерній загальні втрати знищених масовим штучним голодом українців становлять 3,5 млн осіб».
Від імені Національної академії наук України, як директор Інститут археографії НАН України, цей фальсифікат ствердив своїм підписом його директор Георгій Папакін. Спочатку припускалося, що пана Папакіна просто ввели в оману.
Але, як сам факт перевидання книги із цим фальсифікатом («Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань». Видавництво: «Право». Автори-упорядники: О. Петришин, М. Герасименко, О. Стасюк. Харків, 2022), так і участь Папакіна в організованих фальсифікаторами заходах 7.XI.2023, засвідчують — припущення щодо введення в оману помилкові. Уявляєте рівень злочину?
А назву для того проведеного у день Жовтневого перевороту більшовиками напівтаємного заходу, яку (назву) вигадали вже під час його проведення — наче в Остапа Бендера поцупили: «Всесвітній конгрес дослідників Голодомору-геноциду українців!». Маємо черговий фальсифікат в ура-патріотичних шатах.
