Велика Венесуела для Мадуро: кому вигідна війна у Південній Америці?
Відповідь на питання очевидна. Бенефіціарами нового конфлікту є Москва (більшою мірою) та її сюзерен Пекін (меншою мірою).
Так, позавчора (29.XI.2023) світові ЗМІ сколихнула новина про початок бойових дій на кордоні Венесуели та Ґаяни. Венесуела зараз — це на 100% васалітет, причому як КНР, так і РФ; комуністичного Китаю, звісно, більше.
Наразі країною править вірний соратник покійного Уґо Чавеса, диктатор, а у минулому водій автобуса Ніколас Мадуро, який, до слова не визнається Цивілізованим Світом після сфальшованих президентських виборів 2018-го року. Україна ж визнає президентом Венесуели Хуана Ґуайдо.
Власне, через ті вибори Венесуелу обклали капітальними санкціями, найболючіші з яких стосувалися основного джерела економіки — нафти. Венесуела на першому місці на планеті за обсягами покладів «чорного золота»; її доля на світовому ринку складає приблизно 20%, себто 1/5 з усіх відомих запасів.
Експорт було перекрито, інфляція сягнула небес, а нафта в буквальному сенсі текла по вулицях, бо її не було де зберігати — сховища переповнені. Так і жили до 18.X.2023, коли адміністрація президента США Джозефа Байдена зняла частину нафтових санкцій в обмін на досягнення угоди між урядом та опозиційними партіями Венесуели щодо проведення виборів у 2024-му.
Згідно з послабленням санкцій, Венесуела, як член ОПЕК+, отримала право видобувати та експортувати нафту на обрані нею ринки протягом наступних шести місяців без обмежень. Здогадайтеся, куди пішла нафта і звідки пішли колосальні фінансові надходження? — Вірно, до КНР.
Китай протягом цього року і так заощадив десятки мільярдів доларів, купуючи нафту за демпінговими цінами в Ірану та РФ, то чого б не доєднати до цього списку Венесуелу? Доєднав, в обмін на дестабілізацію в регіоні.
Річ у тім, що конфлікт розпалений Венесуелою проти Ґаяни стосується ґаянського регіону Ессекібо, в якому нещодавно знайшли поклади тієї самої нафти, і який Венесуели вважає «своїм». Бо в епоху іспанського колоніалізму він дійсно входив до її складу.
Здавалося б: де іспанський колоніалізм, а де 2023-й рік, та з огляду на Україну та війну на Середньому Сході (ізраїльсько-палестинський конфлікт — прим. ред.) — нічого дивного. На планеті нині період ревізіонізму.
Тож, Мадуро вирішив і собі не відставати від заданих трендів, розморозивши конфлікт, який заморозили у 1899-му році, після 4-річної війни (1895-1899) через поклади золота, які знайшли знову ж таки в Ессекібо... Паралельно з цим, венесуельський диктатор ще й оголосив про проведення референдуму (призначено на неділю, 3.XII.2023), на якому у народу хочуть запитати: «Чи може країна застосувати будь-які законні засоби для повернення кордонів 1899 року?».
Як «чорт з табакерки» ця ситуація, та це лише на перший погляд. Якщо глянути на плавну заморозку війни в Україні, померлий потенціал пропалестинських мітингів в країнах ЄС та НАТО, згаслий інтерес до Палестини в Арабському cвіті, позиційну війну в Судані та відсутність потрібного рівня ескалації на Корейському півострові — товариш Сі вирішив запалити ще одну точку, при тому не де-небудь, а у Південній Америці, під боком у Байдена.
Що прикметно, дідо Джо теж не простачок: під час його візиту до В'єтнаму у вересні поточного року, Вашинґтон і Ханой домовилися підвищити двосторонні відносини до найвищого рівня всеохопного стратегічного партнерства. А 28.XI.2023 прем'єр-міністр Японії Фуміо Кішіда і президент В'єтнаму Во Ван Тхуонґ узгодили зміцнення співробітництва між двома країнами в галузі морської безпеки в умовах зростальної військової активності Китаю в Азійсько-Тихоокеанському регіоні...
Повертаючись до Венесуели та Ґаяни варто зазначити, що того ж таки 28.XI.2023 до Ґаяни прибула частина військового керівництва США для підписання договору про оборонну співпрацю між країнами, а також частину керівництва 1 бригади сприяння силам безпеки (SFAB). Не буває таких співпадінь!
Та найцікавішим у всій цій ситуації, особисто мені видається позиція Бразилії. З одного боку, президент Луїз Інасіу Лула да Сілва є прибічником так званого «глобального Півдня» і дружби з Китаєм, а з іншого — США ближче ніж КНР, передовсім географічно, тож виступати на боці опального диктатора Мадуро Лулі не на руку.
Тому, принаймні поки, Бразилія обмежилася лише тим, що міністр оборони країни Жузе Мусіу Монтейру Філью гарантував військове посилення на кордоні між Бразилією та Венесуелою. Головним чином у муніципалітеті Пакарайма, стратегічному пункті доступу до Ессекібо.
Автор – Назар Приходько, медіааналітик, політолог-міжнародник і військовий експерт
