ВИБОРИ ПІД «ОРЕШНІКОМ»
Протягом останніх трьох тижнів Зеленський отримав п’ять вимог провести у наступному році вибори Президента та у ВРУ від союзників.
Місцеві вибори нам рекомендують розділити у часі з парламентськими і провести через 3 місяці після Президентських. Найбільш категорична вимога до нашої влади провести вибори від США та Німеччини, від перших нам висунутий фактичний ультиматум — «Якщо у наступному році не будуть проведені вибори, то ми будемо вимушені поставити під сумнів легітимність української влади зі всіма важкими для неї та України наслідками».
Це я процитував Радника Трампа з Нацбезпеки Уолтца до очільника ОПУ Єрмака. Тобто вибори таки МАЙЖЕ напевно будуть. Якими їх бачать американці?
Аналітики Східно-Європейського відділу Держдепу США підготували Президенту Трампу «широкий огляд» наших внутрішньополітичних процесів. Я спробую дати ключові з нього тези та до них трохи додам від себе.
Вони очікують вал негативу від провідних політичних таборів і застерігають, що він «зможе остаточно деморалізувати українське суспільство у випадку, якщо політики не запропонують українцям прийнятну для них та потенційно діючу модель майбутнього розвитку». Далі йде огляд наших наявних та гіпотетичних політичних лідерів та їх партійних проектів.
Проросійський електорат, а це 18 — 20 відсотків населення, будуть намагатися поділити між собою Бойко зі своєю ребрендінговою ОПЗЖ та Арестовіч, який скоріш за все таки здобуде фінансування свого політичного проекту або у США, або зі сторони кремля.
Цікаво те, що Бойко вперше не отримає фінансування від українських олігархів, в першу чергу Ахметова, і тому шанси Арестовіча підібрати під себе проросійський електорат вважаються більшими за нього.
Від себе.
Арестовіч посилено шукає ангажемент у США, я знаю, що він переконував керівника нашого відділу взяти його проект під свою опіку з тим, щоби «не дати шансів відвертим проросійським проектам типу ОПЗЖ перемогти в Україні».
Тобто пропонує США «купити» себе та стати троянським конем у проросійському таборі.
Подивимся — чим все скінчиться.
Велика частина матеріалу присвячена нашому волонтерському руху та шанси створити на його базі конкурентоспроможні політичні проекти.
Американці вважають, що буде створено як мінімум два подібних проекти, проте не очікують від їх створення позитивних результатів по наступним причинам.
1. Волонтерське середовище вкрай корумповане і співвідношення волонтерів, які працюють на людей та військо до тих, хто зробив волонтерство базою для особистого збагачення, на думку аналітиків, становить один до семи — восьми. І саме останні мають гроші та покровителів, які допоможуть ним як у створенні проектів, так і у їх промоушені.
2. Станом на зараз ОПУ створює власний «волонтерський» проект з залученням «знакових постатей» якому забезпечить належне фінансування.
3. Американці вважають «абсолютну більшість» подібних проектів апріорі не професійними та популістськими, такими, які у своєму кадровому наповненні не здатні будуть здійснювати належну професійну діяльність у ВРУ та працювати у виконавчих органах усіх рівнів.
Також американці очікують «наповнення партійних списків існуючих політичних проектів в Україні персоналіями з волонтерського середовища» та вважають подібну практику переважно хибною з точки зору професійної придатності.
Трохи менша частина у матеріалі присвячена шансам створити в Україні так звану «Партію військових».
На думку американців подібна спроба все ж таки буде мати місце, проте вони ставляться до неї «вкрай негативно».
Причини.
1. Військове середовище не менш корумповане ніж волонтерське.
2. Військові повинні займатися розбудовою війська, а не політикою
3. Військові самі потребують «максимально можливого громадянського контролю саме по причині своєї корумпованості та кастовості».
4. Військове командування ЗСУ у переважній масі показало не здатність впоратися з наявними організаційними проблемами у війську і абсолютно точно не зможе організаційно та професійно впоратися з викликами, які зараз стоять перед Україною.
Аналітики не рекомендують наступній адміністрації Білого Дому сприяти створенню та опосередковано фінансувати ані військовий проект, ані «ангажовані» волонтерські проекти, проте, «на певних умовах» готові підтримати гіпотетичний волонтерський проект лідери якого «витримають іспит на професійність та благочесність».
Далі буде.
Тепер про «Орешнік» яким путін лякає Україну.
Останній анонсував американцям, британцям та французам його застосування по території України спочатку на 10 грудня, згодом переніс його на 14 грудня, потім знову переніс «на невизначений час».
Що тут слід знати.
1. Існує система попередження між ядерними Державами у випадку або випробувань, або бойового застосування стратегічної ракетної зброї. З часів «Карибської кризи» вона працює по сьогоднішній день. З тих пір працює домовленість про «можливе знищення» цілі, про випробування, чи застосування якої, не було попередження.
2. путін спочатку анонсував удар по Дніпру, потім змінив Дніпро на «одну з західних областей України». Нових попереджень від нього на сьогодні не надходило.
3. Американці будуть знати про обрану росіянами ціль за чотири години до удару і попередять українську владу. Коли путін казав, що «буде інформувати українців з тим, щоби цивільні могли врятуватися», то він просто відкрито маніпулював — він видав своє ЗОБОВ'ЯЗАННЯ інформувати «ядерні держави» про застосування ракетної зброї та цілі для неї за свою людяність.
4. путін майже напевно не буде застосовувати її по Києву. Причина — на захисту Києва стоять системи, які гіпотетично все ж можуть збити «Орешнік». Якщо таке станеться, то наслідки для іміджу російської зброї будуть жахливими. Тому скоріш за все він обере ціль до якої ракета гарантовано долетить.
Буде інформація про новий «анонс» путіна — ви його отримаєте або від хуйла напряму, або від нашої влади яку попередять американці. Сидимо на попі рівно та зважаємо на попередження — будемо плакати коли нас будуть бити. Я особисто не очікую від його застосування нічого більш жахливого за наявне. І вам того ж раджу.
Найбільш великий розділ у «Огляді» присвячений «Слугам народу», «ЄС» та «Батьківщині. Цікаво те, що усі три політичні сили у ньому названі не партіями, а «Лідерськими політичними проектами». Підемо від великого до малого.
«Слуги народу» характеризуються наступним чином.
1. Проект, який по визначенню створювався як олігархічний протягом трьох років перетворився на суто лідерський.
2. «Слуги народу» надзвичайно швидко пройшли шлях політичних проектів «ЄС» та «Батьківщина» який призвів ті до практично повної зупинки внутрішньопартійного «Кар’єрного ліфту» і станом на зараз усі призначення на посади у виконавчій владі, у депутатському корпусі, майбутній відбір у партійні списки на вибори усіх рівнів, визначає ОПУ та його очільник.
3. «Слуги народу» характеризуються як вже не аморфна як у 19 — 20му роках, а жорстко структурована організація на чолі з «авторитарним та жорстким тіньовим лідером який вочевидь ставить своїм завданням створення «владної вертикалі» подібної до російської «Єдиної росії».
4. «Ми бачимо явну спробу Андрія Єрмака створити такі внутрішньополітичні умови, щоби у другий тур виборів проти чинного Президента вийшов не умовно прозахідний Петро Порошенко, а лідер ОПЗЖ Юрій Бойко, чи Олексій Арестовіч, що, можливе, на думку очільника ОПУ, буде абсолютною гарантією впевненої перемоги».
5. «Андрій Єрмак готує грунт для створення умовних «Проксі- проектів» на базі вихідців зі «Слуги народу» і, очевидно, намагається залучити Генерала Залужного як найбільш рейтингову особу в Україні до керівництва найбільшою такою силою». Ціль — створити у майбутній Верховній Раді стійку партійну коаліцію на базі «Слуг народу» та «Проекту імені Залужного». До такого висновку американці дійшли після чергової відмови генерала почати власну політичну кар’єру за патроната США та після його публічних заяв останнім часом.
Цікава оцінка самого Андрія Єрмака аналітиками Держдепу. Ключове.
1. Єрмак має достатні організаційні таланти для побудови дієвої та жорсткої «владної вертикалі» і завершує її побудову.
2. Єрмак взагалі не має жодних ідеологічних переконань, з легкістю бере на озброєння чужі політичні гасла та ідеї що робить його «важким, а, можливо, нездоланим супротивником для пост-радянських проектів «ЄС» та «Батьківщини».
3. Єрмак вочевидь має «безмежну довіру» зі сторони Президента України і вміло нею користується виконуючи та обслуговуючи як побажання та накази Зеленського, так і, ймовірно, переконуючи його самого у продуктивності та користі для Зеленського власних задумів та дій.
4. Єрмак «жорстко реагує на можливу мінімальну появу внутрішньопартійної політичної конкуренції і поступово зачистив політичне поле навколо Президента до ступіні практично повної безальтернативності його особі як лідера партії та політиці яку він проводить».
5. Єрмак, вочевидь, не має стратегічного бачення розвитку України як і його Президент, що робить Державу заручницею світової політичної кон’юктури згідно з вимогами якої політичний курс України може бути перекладений у будь-який бік у будь-який час.
6. Єрмак здійснює дієву та ефективну інформаційну політику всередині України яка, вочевидь, суттєво переважає конкурентні та забезпечує Зеленському постійне місце на верхівці українських електоральних уподобань.
Американські аналітики вважають «Слуг народу» та Зеленського «Довгостроковою загрозою для національних інтересів США та, вочевидь, України», і радять Президенту Трампу у координації з Європейськими колегами побудувати дієву післявоєнну систему стримань та противаг з тим, щоби «жорстко протистояти можливій відмові Зеленського впроваджувати «Програму прозахідних реформ» в Україні та гарантувати неможливість відмови від демократичних цінностей та скочування України у відвертий авторитаризм до якого, вочевидь, мають прихильність як сам Зеленський, так і його права рука — Андрій Єрмак.
