Вічно молодий і навічно Герой: Тарасові Хаммеру 35!
Львів'янин, широта душі якого не знала меж. Українець, якому доля судила виявити справжню мужність козака-характерника до останнього подиху.
Сьогодні у Тараса Бобанича за позивним «Хаммер» день народження. Майбутній український захисник з'явився на світ 15 березня 1989 року у курортному галицькому Місті Трускавець, де й здобув початкову шкільну освіту; подальше навчання продовжив у Стрийській загальноосвітній школі №9.
2011 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету внутрішніх справ, де здобув фах за спеціальністю «Правознавство». Водночас одразу після Помаранчевої революції (2004) доєднується до націоналістичного руху, продовжуючи шлях свого прадіда, який був Українським січовим стрільцем.
Спершу Тарас не перебував у жодній із відомих правих організацій, але все змінилося у листопаді-грудні 2013 року, коли на столичному Майдані Незалежності вибухнув протест проти режиму ригоаналів. Друг «Хаммер» приєднався до щойно посталого «Правого сектору», бився проти «беркутні» на київських барикадах.
По московитському вторгненню у Крим, Луганщину та Донеччину весною наступного року, як і годиться українському націоналістові, Тарас у перших лавах добровольців. З липня 2014-го — на посаді командира 2-го запасного батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правого сектору».
Невдовзі друг «Хаммер» серед організаторів громадянської блокади окупованого Криму. Тодішня влада намагалася силою розігнати патріотів, які вимагали припинити торгівлю на крові та негайно розпочати визволення півострова військовим шляхом.
До 24.II.2022 Тарас брав участь у боях на Донеччині (зокрема, боронив багатостраждальну Авдіївку), став легендарним командиром, чий досвід досі ігнорують у штабах Збройних Сил України. З обраного шляху наш Герой не звернув аж до самої загибелі.
«Старші побратими нам проводили вишколи. Вже тоді ми знали, що з росією рано чи пізно буде конфлікт. Інтуїція та здоровий глузд нас не підвели. Так і сталося», – говорив в одному з інтерв'ю Тарас Бобанич.
30 листопада 2019 року призначений заступником Командира ДУК ПС із питань діяльності резервних підрозділів, а наступного року обраний членом Проводу Національно-визвольного руху «Правий сектор»; брав участь у військово-патріотичному вихованні молоді на всій території України.
У словесному арсеналі Тараса Бобанича, друга «Хаммера», була одна з його легендарних фраз: «За оцей плач дітей виправдання може бути тільки одне — тотальна перемога. І ніяк інакше».
Тарас не виказував ані страху, ані втоми від війни. Єдине, що було нестерпно, втрачати побратимів і повідомляти про загибель їхнім рідним: «Важко передавати ті емоції, воно десь досі в мені сидить. Коли доводилося говорити родичам... Це все як зараз перед очима. І похорони».
Повномасштабне російське вторгнення друг «Хаммер» зустрів вдома на Львівщини, але того ж таки злощасного 24 лютого 2022 разом із побратимами висунувся на захист Києва. А потім — далі на Схід, де було ще гарячіше.
«Тарас завжди ходив з хлопцями на позиції та намагався їх прикрити від ворожих обстрілів. Він завжди старався вберегти нас всіх, побратимів, посестер, завжди за всіх переживав, хвилювався, допомагав та оберігав. Можна сказати, що він був для всіх, як батько», — розповіла його посестра Уляна Кузик.
«Жив, як Герой, воював, як Герой, загинув, як Герой! Незамінних в нас немає, але такі, як друг «Хаммер» — не повторюються», — написав про побратима правосекторівець Михайло Ухман.
«Наш Тарасик, наш «Хаммер» воював від самого початку АТО у нашому підрозділі — 1-ша Окрема штурмова рота ДУК ПС — і не припиняв до самої смерті. З початком повномасштабного наступу москви сформував і очолив один з батальйонів ДУК ПС, і героїчно загинув, очолюючи його», — розповів інший побратим і доброволець Андрій Полтава.
«Тарас був особливим: думав від серця, говорив душею, чинив власним буттям. Завжди стояв на трьох стовпах — цінності людського життя, глибокій шані до родинних цінностей й безмежній повазі до традиції. Відданий ідеї Воїн з неосяжним внутрішнім світом. Він любив поезії та цитував філософів — справжній шляхетний Лицар, Україна для якого була понад усе», — так згадують про «Хаммера» у «Правому секторі».
Тарас Бобанич загинув 8 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання на Ізюмському напрямку Східного фронту у Харківській області. Він прикривав відхід своїх побратимів, які потрапили під танковий обстріл; Герою було 33 роки.
Друг «Хаммер» був переконаний, що перемовини із загарбниками нічого не дадуть. Необхідно повністю вибити російську наволоч із Криму та Донбасу. Такий заповіт нам залишив Тарас Бобанич.
Він посмертно удостоївся звання Героя України та ордена «Золота Зірка» — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народу. Тарас — справжній приклад для наслідування!
«Це ніщо інше, як вищий вияв історичної справедливості стався! Інформація, яка надійшла до нас найближчими годинами та ще не встигла просочитися в медіапростір. Тому розтрубіть Браття і Сестри цю радісну новину всіма просторами інтернет-тунелів, аби світ знав, що віднині Тарас Хаммер, лідер правих націоналістів і бойовий командир ДУК ПС — визнаний Державою Герой України», — прокоментував знаменну подію наш головний редактор і фронтовий боєць ДУК ПС Дмитро Савченко.
Висловлюємо родині полеглого Героя найщиріші вітання родині незламного українського захисника Тараса Бобанича, його Чин залишиться у віках! Честь, слава і шана тобі, друже «Хаммере».
