Від оборонної вежі до монастиря
Нове відкриття археологів у Луцьку.
Історія середньовічних міст далеко не завжди зберігається у вигляді мурів, які можна побачити під час прогулянки. Частина оборонних споруд зникла ще кілька століть тому, поступившись місцем житловій, адміністративній або сакральній забудові. Відомості про них залишилися в інвентарях, актах землеволодіння та описах міських укріплень. Проте встановити, де саме розташовувалися такі об’єкти і що від них збереглося, нерідко вдається лише завдяки археологічним дослідженням.
Саме такий випадок маємо у Луцьку, де археологи виявили залишки вежі Свинюських — однієї з оборонних споруд колишнього «Окольного», або «Нижнього», замку. Польовий етап досліджень, проведених Державною установою «Охоронна археологічна служба України» НАН України у співпраці з науковими, освітніми та місцевими інституціями, вже завершено. Його результати дозволяють уточнити історичну топографію данвььго Луцька, та простежити, як змінювалося використання міського простору протягом кількох століть.
Оборонна система середньовічного Луцька
Сьогодні найвідомішою пам’яткою Луцька залишається Верхній замок, який традиційно пов’язують з іменем великого князя литовського Любарта. Однак оборонна система міста була складнішою. Поруч існував Окольний замок, укріплення якого охоплювали значну частину тогочасної міської забудови.
Його оборонна лінія включала муровані та дерев’яні конструкції, вежі й інші фортифікаційні елементи. Окремі ділянки замкових укріплень були пов’язані з володіннями місцевої знаті, і саме тому в історичних документах збереглися назви веж, утворені від імен їхніх власників.
Однією з таких споруд була вежа Свинюських, відома за документальними свідченнями початку XVI століття. В одному джерелі 1510 року згадуються муровані склепи під вежею біля церкви Святого Якова. Ця згадка важлива одразу з двох причин. Вона засвідчує існування оборонної споруди з підземним приміщенням і водночас дозволяє пов’язати її розташування з іншим об’єктом історичної топографії Луцька — храмом Святого Якова, фундацію якого пов’язують із князем Свидригайлом Ольгердовичем.
Назва вежі походить від родини Свинюських, представники якої володіли відповідною територією. Подальші описи Луцького замку 1545 та 1552 років характеризують вежу як діючу складову оборонної системи. Однак згодом згадки про неї зникають. У 1624 році територію, на якій вона розташовувалася, Альбрехт-Станіслав Радзивіл передав ордену бригідок для облаштування монастирського комплексу.
Таким чином, писемні джерела окреслювали історію споруди, але залишали відкритими питання про її точне розташування, архітектуру та подальшу долю.
Що виявили археологи
Під час досліджень 2026 року на території колишнього монастиря бригідок вдалося локалізувати й розкрити архітектурні залишки вежі Свинюських. Особливу цінність має збережена підземна частина споруди.
За результатами польових робіт, внутрішні обміри вежі становлять 8,55 × 5,2 м. Підземне приміщення має розміри 4,8 × 2,65 м і перекрите циліндричним склепінням. Від сучасної поверхні до його підлоги — 5,3 м.
Збереглися також цегляні сходи, що вели до підземелля. Вони складаються із двох маршів із поворотом, а у місці їхнього з’єднання передбачена спеціальна ніша для освітлення. Особливу увагу привертає конструкція фундаментів, ширина яких сягає 2,5 м. У муруванні використано цеглу, вапняковий розчин та значну кількість світлого вапнякового каменю. Подібний матеріал відомий і в інших оборонних спорудах Луцького замку, зокрема у вежі Чорторийських.
Дослідники пов’язують походження такого каменю з територією сучасної Житомирщини. Якщо це підтвердиться подальшими дослідженнями будівельних матеріалів, можна буде предметніше говорити про організацію постачання, будівельні ресурси та можливості замовників оборонних споруд.
Не менш показовим є порівняння нововиявленої вежі з вежею Чорторийських, яка збереглася до наших днів. Подібність їхніх архітектурних рішень відкриває можливості для реконструкції окремих принципів загального фортифікаційного будівництва Окольного замку.
Як оборонна споруда стала частиною монастиря
Одним із найцікавіших результатів дослідження стало виявлення переходу шириною близько двох метрів, що з’єднував підземний простір вежі з приміщеннями монастиря бригідок. Археологи також зафіксували конструктивний зв’язок між фундаментами обох споруд.
Це спостереження суттєво доповнює документальну історію ділянки. Вежа не просто зникла після втрати оборонного значення. Її залишки були включені до нової архітектурної системи, що виникла на території колишніх укріплень.
Подібні трансформації добре відомі в історії європейських міст. Оборонні споруди, які втрачали своє первісне призначення, могли ставати частиною монастирських комплексів, житлових будівель або господарських приміщень. Старі мури не обов’язково руйнували повністю. Вони залишалися частиною міської забудови, хоча їхня функція змінювалася.
Водночас питання про точну послідовність перебудов залишається відкритим. Наявність переходу й конструктивного зв’язку з монастирем ще не дозволяє автоматично встановити всі етапи їхнього спорудження. Для цього необхідний подальший аналіз будівельної техніки, стратиграфії та архівних матеріалів.
Археологічні знахідки і датування
Під час розкопок також виявлено керамічні вироби, фрагменти полив’яних коробчастих кахель та інші предмети, які дослідники датують переважно XVI — початком XVII століття.
Такі знахідки важливі передусім для характеристики часу використання споруди. Вони засвідчують матеріальну культуру відповідного періоду, але самі по собі не визначають точної дати зведення вежі. Адже оборонна конструкція могла існувати раніше, ніж сформувалися археологічні нашарування, що збереглися в її підземному просторі.
Саме тому для датування пам’ятки необхідно поєднувати результати археологічних досліджень з аналізом писемних джерел та будівельних конструкцій.
Повернення втраченої частини міста
Знахідка вежі Свинюських має значення не лише як відкриття ще одного об’єкта середньовічної фортифікації. Вона дозволяє уточнити розташування частини оборонної лінії Окольного замку, перевірити попередні історико-топографічні реконструкції та отримати нові дані про розвиток забудови Луцька.
Водночас ці результати ставлять питання про подальшу долю виявленої пам’ятки. Археологи планують законсервувати залишки вежі, після чого має бути розроблений проєкт її ревіталізації та включення до історико-культурного простору міста.
Збереження таких об’єктів потребує особливо обережного підходу. Адже йдеться не про відбудову умовної середньовічної споруди, а про представлення автентичних архітектурних залишків, які містять інформацію про кілька етапів історії міста.
Саме ця багатошаровість і становить головну цінність відкриття. Вежа Свинюських є одночасно свідченням середньовічної оборонної системи Луцька та частиною історії його ранньомодерної забудови. Археологічні дослідження дозволили побачити зв’язок між цими двома періодами там, де писемні джерела залишали чимало запитань.
Відтепер історія цієї ділянки Луцька має не лише документальне, а й конкретне матеріальне підґрунтя. І подальші дослідження можуть показати, наскільки складнішою була історія міських укріплень, ніж це дозволяють уявити збережені до сьогодні пам’ятки.
Фото: Державної установи «Охоронна археологічна служба України» НАН України
