Скарби Києво-Печерської лаври: нова виставка в Лондоні
Через ці речі музей розповідає про київських майстрів XVIII століття та долю створених ними творів.
Ікона, Євангеліє в коштовній оправі, хрест і посуд для богослужінь із Києво-Печерської лаври стали експонатами нової виставки в лондонському Музеї Вікторії та Альберта (далі V&A). Сім пам’яток українського бароко вперше показують у Великій Британії.
Експозиція «Сакральні скарби з Києва» відкрилася 14 вересня 2026 року й триватиме до 17 вересня 2027 року. Предмети надав Національний заповідник «Києво-Печерська лавра». Проєкт підготували в рік 975-річчя Лаври та сторіччя заповідника.
Невелика за кількістю експонатів виставка охоплює майже все XVIII століття. Тут можна побачити ікону «Воздвиження Чесного Хреста» 1700 року, Євангеліє 1707 року в оздобленій оправі, хрест 1718 року, потир 1733 року та дарохранильницю 1756 року. Дискос і звіздиця роботи Григорія Чижевського датовані 1785 роком. Предмети, якими користувалися під час богослужінь, представлені тут і як твори золотарського мистецтва. Їх розмістили в залах срібла та сакрального мистецтва V&A. Вхід на виставку безкоштовний.
Виставка також пов’язана з пам’ятками Лаври, які давно перебувають за кордоном. Це дві пари срібних позолочених Царських врат із колекції Розалінди й Артура Ґілбертів, передані V&A у довгострокове користування. Дослідження їхнього походження стало одним із напрямів багаторічної співпраці британського музею та українського заповідника й підґрунтям нового виставкового проєкту.
Як відомо, врата замовили для монастиря 1784 року. У 1930-х радянська влада вилучила їх для продажу за кордон. У 1935 році галерея Goldschmidt продала їх американському медіамагнату Вільяму Рендольфу Герсту, а в 1970-х їх придбали Ґілберти. Серед представлених у музеї пам’яток — врата роботи київського майстра Олексія Іщенка.
За цим своєрідним маршрутом можна простежити, як церковна річ ставала товаром на міжнародному мистецькому ринку, а згодом — музейним експонатом. При цьому десятиліттями її описували в межах російської імперської історії мистецтва. Як пояснюють організатори виставки, така інтерпретація затінювала українське походження та значення врат. Спільне дослідження мало відновити зв’язок предметів із конкретним місцем, майстрами й мистецькою традицією.
Привезені з Києва речі допомагають пояснити цей зв’язок у самій музейній експозиції. Деякі з них створили ті самі майстри, що працювали над Царськими вратами. Їх можна зіставити з творами, які опинилися за кордоном, і побачити за окремими експонатами роботу київських майстерень. Таке прочитання спирається на дослідження українських музейників і збережену в Лаврі колекцію.
15 вересня виставку доповнив симпозіум про українську культурну спадщину в британських установах. Його учасники обговорювали історію надходження речей до колекцій, перегляд музейних каталогів та експозицій, співпрацю з Україною в умовах війни. Окремою темою були питання реституції. Водночас повідомлень про рішення повернути Царські врата Україні немає: їх і далі експонують як довгострокову позику колекції Ґілбертів.
Лондонська виставка дає змогу побачити поруч дві історії нашої спадщини: речей, які збереглися в українській музейній збірці, і творів, що потрапили на міжнародний мистецький ринок після радянських вилучень. Тепер вони допомагають пояснити і доповнити одне одного. Збережені історичні імена Олексія Іщенка та Григорія Чижевського, київські майстерні й замовлення Лаври надають цій розповіді конкретності. Саме з таких відомостей складається уявлення відвідувача про українське барокове мистецтво — і про те, чому і за яких умов його твори сьогодні опинилися в різних країнах.
