Від «Скубі-Ду» до «Зеленої книги»: перевтілення Лінди Карделліні
Як виконавиця ролі Велми побудувала різноманітну кар’єру у великому кіно та на телебаченні.
Лінда Карделліні — американська акторка з італійським корінням, яка впевнено почувається в комедіях, психологічних драмах, трилерах і фільмах жахів. Крім ролі Лори Бартон у кіновсесвіті Marvel, вона відома за стрічками «Зелена книга», «Хто в домі тато», «Проста послуга», «Прокляття Ла Йорони» та «Горбата гора». Її фільмографія дає змогу побачити, наскільки різними можуть бути її екранні героїні.
Однією з визначальних робіт на початку її кар’єри став підлітковий серіал «Freaks and Geeks», у якому вона зіграла Ліндсі Вір — старанну ученицю, яка починає шукати себе за межами звичного кола відмінників. Серіал протримався лише один сезон, але згодом здобув культовий статус. Пізніше Карделліні приєдналася до «Швидкої допомоги», де втілила медсестру Саманту Таггарт.
Для багатьох глядачів Лінда назавжди залишилася Велмою Дінклі з двох ігрових фільмів про Скубі-Ду. Окуляри, помаранчевий светр, допитливість і впізнавана манера поведінки зробили цей образ особливо пам’ятним. У цій ролі вона вдало поєднала серйозність своєї героїні з комедійною інтонацією, необхідною для пригодницької історії.
У світі Marvel Карделліні зіграла Лору Бартон, дружину Клінта Бартона, відомого як Соколине Око. Вона з’явилася у фільмах «Месники: Ера Альтрона» й «Месники: Завершення», а також у серіалі «Соколине Око». Через її героїню історія супергероя отримує домашній, особистий вимір: за небезпечними місіями стоять родина, довіра та потреба повернутися до близьких.
Окремої уваги заслуговує її робота в серіалі «Dead to Me», де партнеркою Карделліні стала Крістіна Епплгейт. Її Джуді Гейл — привітна й співчутлива жінка, чиє життя приховує болісні таємниці. Ця роль вимагала постійного переходу між чорним гумором, почуттям провини та драмою втрати. У 2020 році вона принесла акторці номінацію на премію «Еммі» за найкращу головну жіночу роль у комедійному серіалі.
Карделліні особливо переконлива в моментах, коли за усмішкою персонажки поступово проступають тривога, образа чи розгубленість. Вона вміє передати суперечливі почуття паузою, поглядом або зміною інтонації. Саме такі деталі роблять її героїнь близькими: навіть у фантастичному чи комедійному сюжеті в них можна впізнати живу людину.
