Від США та Китаю в значній мірі залежить баланс сил у багатьох регіонах світу
Для нас важливо не загубитись у вирі майбутнього десятиліття турбулентності. А щоб не загубитись, потрібно стати самодостатніми !
Зустріч Байдена та Сі, не дивлячись на відсутність конкретики, і я вже про це писала, але повторюсь все ж була показовою.
З одного боку, вона носила загальний характер — обговорили війну росії проти України, ситуацію в Газі, Тайвань, домовились про співпрацю на глобальному рівні (зокрема, щодо штучного інтелекту) і т.д.
При цьому, перемовини тривали чотири години. Байден сказав, що «вдалося досягти прогресу», а Сі — «що земля достатньо велика для успіху і США, і Китаю». Лідери домовилися відповідати на телефонні дзвінки один одного.
Якщо узагальнити, то Китай явно-очевидно продемонстрував своє бачення біполярного світу на двох (як вплив США та Китаю, попри явні протиріччя та різницю країн у всьому), а США — розуміння того, що прогнозований конкурент це однозначно краще, ніж непрогнозований (як росія, наприклад).
Але що для нас важливо?
Для нас важливо не загубитись у вирі майбутнього десятиліття турбулентності, коли можуть бути (уже є) нові війни, конфлікти у різних регіонах, зміна балансу сил, а також переформатування світових інституцій та правил.
Зовнішня конʼюнктура може змінюватись (як в кращу, так і в гіршу сторони) для України. Але ми повинні чітко розуміти свої сильні сторони і прибирати слабкі. Це я про тил.
Політики сконцентрувались над нещодавнім інтервʼю Залужного, і це природно в умовах війни, яка триває, зовнішньої загрози загалом. Але внутрішньої проблематики (не політичної перебранки, а змістовної дискусії щодо необхідних трансформацій для побудови сильних інституцій держави) є достатньо. Тут роботи точно не менше.
