Інтерв’ю з Владиславом Живицею, очільником відцентрового від рф руху «Смоленський республіканський центр».
Вітаю вас. Чи давно визріла ідея відокремлення від росії, і що стало каталізатором?
Добрий день. Ідея відокремлення Смоленщини не нова — вона сягає корінням у періоди, коли регіон мав власну державність або входив до інших об’єднань, відмінних від росії. Сучасний етап усвідомлення почався на початку 2010-х років. Повномасштабна війна росії проти України у 2022 році стала каталізатором: вона показала, що нинішня російська державність — постійна загроза як сусідам, так і власним регіонам.
Які військові об’єкти та інфраструктура Смоленщини сьогодні найбільш критичні для підтримки російських збройних сил?
Це склади боєприпасів і техніки, авіабази, вузли ППО та радіолокації, а також залізничні магістралі, що з’єднують центральну росію із західним напрямком. Ключовими залишаються траси М1 і Р120, залізничні шляхи, якими здійснюється перекидання військ і вантажів на територію Білорусі, а також енергетична інфраструктура, що забезпечує роботу військових об’єктів.
Крім того, Москва активно використовує людський ресурс Смоленської області. На базі філії Московського енергетичного інституту у Смоленську створено факультет підготовки молодшого інженерного складу для обслуговування військової авіації, а також формується виробничий центр безпілотних систем для потреб армії. На базі СмолДУ діє військовий навчальний центр, який випускає студентів як солдатів і сержантів. До військових програм залучаються й малі та середні підприємства, що працюють за оборонними контрактами, роблячи економіку регіону дедалі більш залежною від війни.
Чи надає Європа реальну допомогу вашому рухові?
Нині Європа нам не надає підтримки. Ми не отримуємо ані політичної, ані фінансової, ані організаційної допомоги. Усе, що ми робимо, ґрунтується на власних силах, ініціативі та взаємодії з однодумцями.
Чи є внутрішня підтримка ідей незалежності серед жителів Смоленщини?
Так, вона зростає. Все більше людей бачать, що Москва використовує регіон як ресурсну базу та військовий плацдарм. Падіння рівня життя й ізоляція від Європи змушують замислюватися про майбутнє поза складом росії. Особливо активно, хоча й не публічно, про це говорить молодь, науковці та депутати.
Які у вас стосунки з російською опозицією? Хто з них справді готовий підтримувати незалежність регіонів, а хто — такі ж імперці?
Стосунки складні. Більшість зберігають імперське мислення, виступаючи проти самовизначення регіонів, навіть якщо вони критикують Кремль. Ми співпрацюємо лише з тими, хто визнає право кожного регіону на свободу та вибір своєї долі, але таких, на жаль, небагато. Нас підтримують національно-визвольні рухи та національно орієнтовані білоруські політики й організації. Від російської опозиції ми нічого не очікуємо — і вона нам і не потрібна.