Доказом слугує невдалий російський план замаху на керманича «Rheinmetall» Арміна Папперґера. Кремль підвищує ставки для Європи.
Фактично, війна ближче, ніж багато підприємців, які виробляють зброю, хочуть визнати. Про це після нещодавніх кримінальних подій у Німеччині написало одне із провідних швейцарських видань Neue Zürcher Zeitung.
Можливо, Арміну Папперґеру іноді доводиться згадувати Еміліана Гєбрєва. Цей болгарин раніше випробував на собі те, що може статися з очільником оборонного концерну, оскільки довгий час постачає Україні боєприпаси для старих совєцьких артилерійських знарядь.
2015 року Гєбрєв впав у кому через отруєння хімічною речовиною, схожою на «Новічок». Імовірно, засіб було намазано на дверну ручку, до якої болгарин доторкнувся — аналогічно до замаху на Сєргєя та Юлію Скрипалів.
Але і Гєбрєв, і Скрипалі вижили, як вижив і Папперґер, наперекір очікуванням Москви. Невідомо, як далеко просунулися плани нападу на керівників оборонних відомств Європи, про які кілька днів тому вперше повідомила телекомпанія CNN.
Американські спеціальні служби ділилися розвідувальними даними зі своїми європейськими союзниками, щоби запобігти нападам. Той факт, що Папперґер став мішенню, не має бути для 61-річного президента «Rheinmetall» несподіванкою.
Шлях Кремля до Києва лежить якраз через цехи цього німецького збройного монополіста. Західне постачання зброї, зокрема, підтримує стабільність фронту в Україні; артилерія відіграє вирішальну роль в окопній війні.
Компанія «Rheinmetall», відома переважно як виробник бойових машин, стала найбільшим європейським виробником артилерійських боєприпасів. Снаряди приносять великий прибуток, збройовий концерн із Дюссельдорфу інвестує у нові заводи; один вже будуть в Україні.
Відразу після 24.II.2022 ціна акцій зросла більш ніж у п'ять разів, і аналітики прогнозують, що впродовж 2020-2026 років оборот «Rheinmetall» може збільшитись майже втричі. Відмітку у 10 мільярдів євро, швидше за все, буде досягнуто вже цьогоріч.
Між «гібридною війною» РФ проти Заходу, з одного боку, і державним тероризмом, з іншого, немає особливої різниці. Одна з цілей Москви — підживлювати постійну невпевненість та почуття вразливості.
РФ не зможе дістатися Папперґера за допомогою своїх ракет, але за допомогою своїх агентів, цілком здатна. Це стосується й інших менеджерів чи інженерів компаній, які вкладаються у підтримку України.
Для деяких європейських (але точно не американських) компаній персональний захист ключових співробітників та членів їхніх сімей, заснований на аналізі ризиків, має велике значення. Критеріїв два:
І те, й інше може зробити компанію мішенню Москви. Зобов'язання оцінювати ризики поширюється також на Швейцарію та її компанії, яким федеральний уряд заборонив заробляти на війні в Україні.
Хвалений (радше ганебний — прим. ред.) нейтралітет — не привід утримуватись від такого аналізу. РФ не цікавлять визначення нейтралітету, позаблоковості й питання, за якими критеріями міжнародного права Швейцарія дотримується цього всього. Москва вже заявила, що не вважає Берн нейтральним.
Особиста безпека — мабуть, найпомітніша, але не найсерйозніша проблема; існує ще захист власності. Починаючи від 2011 року на оборонних об'єктах східноєвропейських країн (Болгарія, Чехія, Польща) сталося щонайменше 9 вибухів і пожеж, спричинених російськими диверсантами.
Цьогоріч навесні у Берліні пожежа знищила об'єкт, що належить оборонній компанії «Diehl»; ця фірма виробляє систему протиповітряної оборони «Iris-T», яка також постачалася в Україну. Офіційно «Diehl» називає причиною займання «технічний дефект», однак очевидно, що це — справа рук РФ.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, що головний німецький військово-промисловий концерн готовий випускати з конвеєра танки, системи протиповітряної оборони та боєприпаси. Все це підприємство «Rheinmetall» має намір робити безпосередньо в Україні.