Викрадення дітей як геноцид українського народу
Єльський звіт: масове викрадення українських дітей — найбільше з часів Другої світової.
Масове викрадення українських дітей як наслідок агресії росії проти України є одним із проявів геноциду українського народу. Наші діти, потрапляючи під владу окупантів, зазнають виховання в дусі лояльності до війни через мілітаристсько-пропагандистські рухи та організації. Як наслідок, Україна ризикує отримати покоління своїх громадян, яке за 11 років окупації не знатиме іншої правди, крім викривленого світогляду, нав’язаного росією. Тисячі українських дітей досі залишаються зниклими безвісти — ймовірно, вони утримуються на території росії або на окупованих нею українських землях. За оцінками експертів Єльського університету (США), йдеться щонайменше про 35 тисяч осіб. Частину з них перевели до військових таборів, інші — потрапили до дитячих будинків або були усиновлені російськими родинами. Спроби їх повернення майже безрезультатні.
Матері, які намагаються повернути своїх дітей, змушені долати тисячі кілометрів, перетинати фронт, пояснювати свою присутність на ворожій території, шукати офіційні документи й самотужки прориватися до окупованих міст. Як розповіла в інтерв’ю виданню The Guardian жінка на ім’я Наталія, її синів утримували в російському таборі в Анапі. Вона провела шість днів у дорозі під обстрілами, перш ніж у лютому 2023 року змогла возз’єднатися з дітьми. «Це все, що в мене є», — каже вона.
Однак її історія — рідкісний виняток. За даними української ініціативи Bring Kids Back, досі вдалося повернути лише 1366 дітей. Переважна більшість залишається поза досяжністю.
Експерти Єльського університету підтвердили особи багатьох зниклих дітей за допомогою супутникових знімків, офіційних документів та цифрових слідів. Вони називають цю кампанію насильницької депортації найбільшим викраденням дітей у воєнний час з часів Другої світової війни. Виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Реймонд порівнює це з політикою германізації польських дітей, яку здійснювали нацисти.
Деякі зі звільнених дітей свідчили, що в таборах їх змушували проходити військову підготовку, карали за українську мову, змушували співати гімн росії та малювати триколор. За словами Дарії Касьянової з Української мережі за права дитини, дітям також втовкмачували, що їхні батьки будуть покарані, якщо не підкоряться.
Активісти припускають, що значна частина зниклих дітей може бути вже усиновлена російськими родинами — російське законодавство дозволяє це з 2022 року. У випадках, коли один із батьків загинув або був заарештований, дитина опиняється в системі, з якої її майже неможливо повернути.
«Це наші люди, наші діти — і вони теж наші території», — зазначає волонтерка Ксенія з благодійної організації «Допомагаємо виїхати». За її словами, повернення дітей є ключовою умовою України на будь-яких перемовинах.
За словами Реймонда, росія, не здобувши швидкої перемоги, змінила стратегію: від спроб приховати факти викрадень — до використання українських дітей як важеля в переговорах.
17 червня Верховна Рада підтримала запровадження кримінальної відповідальності за депортацію та невиправдану затримку повернення українських дітей представниками росії та білорусі. За відповідний законопроєкт №12170 проголосували 252 народні депутати. Ярослав Железняк пояснив, що документом встановлюється відповідальність за незаконне переміщення, депортацію, невиправдану затримку репатріації дитини, вербування та використання дитини у військових цілях представником іноземної держави. Ініціатива також передбачає відповідальність за дії, які могли призвести до затримки повернення.
У межах покарання передбачене позбавлення волі строком від восьми до дванадцяти років.
Нещодавно Національна рада Австрії на засіданні одностайно проголосувала за резолюцію «Захист і допомога українським дітям», спрямовану на захист і відновлення прав викрадених росією українських дітей.
У Монреалі відбулася Міністерська конференція з людського виміру Формули миру. Її учасники ухвалили спільне комюніке, яке включає зобов’язання повернути всіх полонених і депортованих українців. Учасники конференції погодилися посилити співпрацю України з партнерами та міжнародними організаціями, щоб розв’язати гуманітарні питання та забезпечити дотримання Женевських конвенцій. Один із найважливіших пунктів — пошук довірених країн-посередників для переговорів із рф щодо повернення українців додому. Також за допомогою таких посередників запропоновано створити механізми, які дадуть українцям у росії змогу отримувати консульські послуги.
Міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі назвала країни, що взяли на себе конкретні зобов’язання щодо повернення в Україну депортованих дітей і полонених. Згідно з офіційними даними, за час повномасштабної війни росіяни насильно вивезли з України близько 20 тисяч дітей. Наразі точна кількість депортованих українських дітей залишається невідомою. Раніше британська розвідка повідомила, що щонайменше 11 тисяч українських дітей утримуються у 43 так званих «таборах перевиховання» по всій росії — за тисячі кілометрів від дому.
Міжнародний кримінальний суд ще у березні 2023 року видав ордери на арешт володимира путіна та уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової. Їх звинувачують у незаконній депортації українських дітей — що є воєнним злочином відповідно до міжнародного права.
