Втрачена назавжди
Полтавська святиня, яку стерли з лиця землі.
Полтаву називають духовною та культурною столицею України не лише тому, що місто дало світові багато видатних діячів науки і культури, а й тому, що вулиці міста прикрашала безліч храмів, значну частину яких ми можемо бачити лише на картинках. Одним із останніх зруйнованих у Полтаві храмів була Преображенська (так звана Базарна) церква, яка знаходилась на території сучасного Центрального ринку.
У XIX столітті на вулиці Поштамтській (нині — вулиця Чорновола), між вулицями Новополтавською та Всіхсвятською (нині — Шевченка та Героїв-Чорнобильців), розташовувався Новоселівський базар. На той час це була околиця міста, за якою знаходилося старе міське кладовище, з якого нині залишилася лише могила І. П. Котляревського.
Засновником та ініціатором будівництва був спадковий почесний громадянин міста, купець першої гільдії Степан Андрійович Панасенко. Урочисте закладання храму відбулося 22 вересня 1859 року. Купцеві хотілося довговічної й величної споруди, тому будували з добротної цегли, на п’ять куполів, у готичному стилі. Будівництво тривало одинадцять років, адже бракувало коштів. Завершував роботи власним коштом титулярний радник Михайло Данчич, допоміг грошима й колезький радник Павло Трегубов. 18 грудня 1870 року церкву урочисто відкрили.
Новозбудована Преображенська церква замикала перспективу вулиці Поштамтської — однієї з восьми вулиць, що променями виходили з Круглої площі. Церква була мурованою, теплою, шестибанною, мала п’ять пірамідальних куполів та дзвіницю.
Після 1917 року церкву закрили, у 1930-х роках розібрали бічні бані та дзвіницю.
Після окупації Полтави у 1941 році нацисти намагалися здобути прихильність населення, і Преображенська церква знову відновила богослужіння. У післявоєнні роки храм продовжував діяти. Більше того, він став однією з найбільш відомих релігійних установ області та отримав статус кафедрального собору міста Полтави.
На початку 1960-х років почався новий етап антирелігійної кампанії. Микита Хрущов, говорячи про темпи комуністичного будівництва, обіцяв у 1980 році показати по телевізору «останнього попа». Рішення про закриття та зруйнування Преображенського собору було ухвалено Полтавською міськрадою 1 березня 1961 року та підтримано Полтавською обласною радою 8 грудня 1961 року. 26 березня 1962 року весь культовий інвентар було перевезено до Макаріївської церкви, яка мала стати собором. Саму будівлю храму незабаром повністю зруйнували за допомогою вибухівки. Вибух підняв приміщення на метр угору, так що на мить свідки побачили сусідню вулицю. Будівля була настільки міцною, що не розвалилася відразу, а якийсь час трималася купи.
Ось так і загинуло творіння полтавських зодчих. Храм пережив революції та війни, а комуністичну ідеологію здолати не зміг.
