«Витягнемо Мамая з кабінету і поведемо на базар» – продавці стихійного ринку в Полтаві

Влада Полтави виганяє торговців з вулиць біля Центрального ринку.

З 16 березня на прилеглих до Центрального ринку вулицях заборонять стихійну торгівлю.

Підприємцям, які торгують з яток на тротуарах по вул. Новий Базар, Героїв-Чорнобильців, Шевченка і на Чорновола дозволили розпродати товар до 15 березня. Потім вони мають звільнити територію.

Нагадаємо, 9 березня в місті почали «боротьбу» зі стихійними ринками. Місцеві підприємці 10 березня мітингували біля міської ради і пообіцяли прийти до мера Олександра Мамая в кабінет і на сесію, яка запланована на 19 березня.

Позиція влади:

– Ми з людьми зараз проводимо бесіди і даємо їм можливість розпродати залишки. Люди, які торгують на території ринку, сплачують містове і податки та поповнюють бюджет. А люди, які торгують стихійно, перебивають їм торгрівлю, – розповів Максим Малько, начальник інспекції з контролю за благоустроєм.

– Люди хочуть здійснювати підприємницьку діяльність. Вони зможуть її продовжувати, якщо робитимуть це законно, а не так, як відбувається зараз, – сказав очільник комунального підприємства «Полтава-Сервіс» Денис Поліщук.

12 березня журналіст «Останнього Бастіону» поспілкувався з продавцями на Центральному ринку Полтави.

По вул.Чорновола щодня працюють до 10 яток із окулярами, нижньою білизною, халатами.

Неподалік від сміттєвих баків продає шкарпетки, шнурки і чоловічу нижню білизну Дмитро. 

– Я тут уже дуже 20 років продаю товар. Раніше було у нас тут усе оформлено, як ярмарок. Ми платили за місце два роки. Влада змінилася і ми тепер у підвішеному стані. Ми тут і сніг прибираємо, і сміття, – каже Дмитро. – Наше питання нам пообіцяли винести на сесію. А ще в «Полімпекс» піти торгувати, але ми там не витримаємо конкуренції. Ми тут нікому не заважаємо, на дорогу товар не складаємо. Хочемо платити за своє місце і сподіваємося, що нас почують. По Чорновола до 10 людей від сили торгує, пенсіонерки продають шкарпетки, бо якось їм треба виживати. Дехто з моїх знайомих збирається на заробітки їхати, якщо втратить роботу.

На тротуарі уздовж вул. Героїв-Чорнобильців стоять розкладні столи з нічними сорочками, устілками, пуховиками, антикваріатом.

Військову форму з тимчасової ятки продає Ірина. Прізвища не називає.

– Уже сім років торгую на цій вулиці і нікуди йти не збираюся. Раніше тут був ярмарок і ми платили за місце. Під час карантину почався хаос. Якщо мене з цього місця проженуть, я не матиму іншого доходу. В мене двоє дітей, я маю їх годувати. Маю на Новобазарній магазин, та туди ніхто не заходить. Цей товар щодня ношу на вулицю, бо тут потік людей, - обурюється жінка. - Ми і так не працювали через карантин всю весну, вийшли торгувати в червні. Весь цей час я сплачувала податки, але допомоги від держави не отримала. За місце готова платити, хай тільки створять хороші умови. Готова домовлятися, але влада нічого нам не пропонує.

Хутряними жилетками, вовняними шкарпетками та іншими теплими речами торгує з ятки чоловік ромської національності.

– А куди нам іти продавати? В поле? Я тут уже багато років. Ми тут звикли, люди нас знають і вже є постійні покупці.

Поруч у одному з дворів по вул. Новий Базар понад 17 років продається недорогий одяг. Там близько 20 розкладок взуття зі шкірзаму, нижня білизна, домашні халати і капці за доступними цінами. 

У дворі тихо, покупців нема. На вулиці –8 градусів морозу. Майже всі продавчині – жінки пенсійного віку. Вони емоційно скаржаться на ситуацію, що склалась.

– Я залишаюся без роботи. Мені вже 52 роки і за віком мене вже нікуди не беруть, – каже продавчиня, яка торгує біля входу в ринок. – 5 років тут працюю реалізатором і не знаю, куди мені йти? Красти чи що? Зараз маю 100 гривень у день. Ми приходимо, працюємо і не скаржимося. Якби нам запропонували роботу в хорошому місці і зарплатню, то я готова йти і працювати. А зараз нас просто проганяють. 

– Ми обрали Мамая і він нам дозволив тут виживати. Ходили до нас тут депутати до виборів, просили за них проголосувати. Ми їх обрали і що тепер? Прислали платіжку за квартплату 1600 гривень – тільки за опалення, а ще світло і газ. Пенсія в мене 2 тисячі. Тут усі пенсіонери. Є молодші, але мало. Я збираю на смітнику картонки і пляшки щодня, щоб прожити. Я тут уже багато років торгую вживаним одягом, – додає 75-річна Віра Іванівна Вєннікова. На жінці дві теплі куртки і хутряні рукавиці. – Важко сюди ходити, та мені їсти нічого. Підемо гуртом до міської ради, сядемо на сходинках і будемо просити милостиню. Будемо там ночувати.

– Мені вже 72. Як думаєте, воно нам треба – стояти у вітер і мороз, – каже ще одна бабуся. Поверх довгого пуховика на ній плащ із капюшоном. 

В одному з кутків двору взуттям і куртками торгує жінка ромської національності. На норкову шубу одягнула куртку з цінником. З одного з будинків за ятками виходить її колега Марія.

– Нас узагалі хочуть порозганяти невідомо з якої причини, – каже емоційно Марія. Потирає змерзлі на морозі руки. – Чому саме зараз нас розганяти? Ми тут нікому не заважаємо. До виборів і Матковський сюди ходив, і Мамай. І всі нам дозволяли торгувати. А зараз карантин, люди ледь виживають. Рекет почався. Приходили у вівторок якісь 5 чоловіків, вимагали гроші, виганяли звідси. Зараз не той час, щоб ми їх слухалися. Нам дітей треба годувати. Ми зберемо майдан, підемо і витягнемо Мамая з його кабінету, хай прийде до нас. Він сам починав із базару, казав нам це на виборах. Ще тут пропонують ярмарку зробити. Але хай усе облаштують. Ми голосували за Мамая і тепер дуже шкодуємо. Нам ніяких альтернатив не пропонують. Чому нас називають сміттям? Яке вони мають право? Ми не хочемо їх «порядку». Хоч би культурно сказали нам, що треба перейти в інше місце. А то приходили якісь рекетири і просто намагалися вигнати.

Серед продавців є кілька чоловіків, які спостерігають здаля. Один із них, Геннадій, підходить і каже:

– Дрібний бізнес у Полтаві давлять. Ми навіть не мікробізнес, ми тут працюємо, щоб виживати. Ми люди 90-их. Позакривалися підприємства, нам не було де працювати. Треба було годувати сім’ї, дати освіту дітям. Ми прийшли сюди з підприємств, на яких нам роками не платили зарплату і які закривалися. Залишилися взагалі без пенсії, нема ні допомоги, ні пільг. Не стояли на біржі і нічого не беремо від держави. Ми заручники цієї системи. Отримуємо зараз платіжки на 2-3 тисячі. Ніяких інших джерел доходу в нас нема. 
Нагадаємо, що сесія Полтавської міської ради мала відбутися сьогодні, 12 березня. Мер міста Олександр Мамай переніс її на 19 березня.