Влада імпотентів

Зазвичай у таких випадках звертають увагу на якість управлінців, але навіть це є радше побічним ефектом. Врешті, криза еліт є причиною того, що ефективні менеджери тікають в іноземні корпорації, а не стоять чергою за посаду в державному управлінні. 

Нинішні українські еліти мають основну проблему — узгодження своїх інтересів. Бокс — це чудово, лише поки бійці обмежені рингом і рефері. Політична влада має бути і рефері, і рингом для наших еліт. Але поки що у нас війна без правил і сентиментів. 

Я мало собі уявляю як, наприклад, якийсь із олігархів міг би так спокійно записувати прем'єра у часи Кучми. Це обов'язково закінчилося б великим ударом у відповідь, але влада мала би рацію, бо завдання влади — бути сторожем рингу, а не учасником конфлікту.

На доволі гострий закид у свій бік прем'єр не зміг відповісти хоч так-сяк адекватно.
Він показав себе несамостійною фігурою і врешті віддав питання про свою долю на розсуд Зеленському. 

Можливо, в цивілізованому суспільстві це було би прекрасно і правильно.

Врешті, майже усі Президенти України колись займали посаду прем'єра, і майже в усіх були конфлікти з їх прем'єрами.

Зеленський захотів мати ручну фігуру поряд з троном, і він її отримав.

Відсунувши одну проблему, накликав зовсім нову. Влада, яку ніхто не поважає, по суті, не зовсім і влада.

Спеціально для «Останнього Бастіону»