Як цар Янелох не міг закінчити

У конче-недоспаного царя Янелоха І день не задався із самого рання, себто – з полудня.

…Гнітюче враження від навколишньої дійсності накрило його ще сплячого – наснилася колега Сердючка, у котрої замість звізди на голові ворохобилися щупальці корони, ними нині супроводжуються щоденні карантинні меморандуми головних придворних ескулапів Степанова з Ляшком. Цареві ноги у шльопках смикалися в такт зі щупальцями на Вєрці, ялозячи підошвами по синє-жовтому стягу горопашної держави. Мендель, правда, трохи заспокоїла, каже, що сон – до прибавлєнія в сім'ї. Зокрема, стрибаючі увсебіч зайчики – до легких пологів.

…На два розміри більшими виявилися срібні труси з автографом: «Носі с прівєтом, вернісь с отвєтом», подаровані цареві Олєй Поляковой на згадку про незалежність.

Автор не втримується, ігнорує царські жалі і ламентації, цитує: «…Вона постала перед публікою у розкішному аутфіті. На ній була срібна мінісукня з оголеними плечима, яка прекрасно підкреслила її стрункі ноги, та срібних ботильонах. Розпущене волосся та ніжний макіяж завершив сексуальний лук зірки… Вона ефектно співала на величезній корзині з повітряними кулями. Одягнена артистка була у блакитну сукню та нюдові туфлі-лодочки…».

Це, товариство – нова державна символіка. Що будемо – дивуватися? Лаятися? Під нею єднатися? Одна із балакучих зелених недолугостей з претензіями на науковість днями на програмі «Великий Львів» посміла образитися на опонентів, мовляв, вони своєю критичністю до «найвеличнішого» гублять Україну, треба не провалів влади шукати і тролити «незначні похибки», а «об'єднуватися заради великої мети» – бла-бла-бла…

…Обох повноважних старців – Леоніда&Вітольда – злопам'ятний бацька видворив з Мінська. І скільки діди не клялися у ненависті до майданутих співвітчизників й у тому, що їхньої ноги ніколи не було на Інститутській, тепер визнаний ханом Пу Тіном вже «80-відсотковий Саша» настіж відкрив ворота перед мокшанськими опричниками і закрив двері Президент-Готелю перед носами перестаркуватих переговорників. У дідів біда зі здоров'ям: один поплив, вважаючи за доцільне увесь Донбас перевести на особливий статус, у іншого взагалі ще ті симптоми – готовий офіційно розмовляти з бандитами про Конституцію України.

…Кулеба приніс есемеску з ультиматумом від сусіди: або Янелох відкриває шлюзи на Північно-Кримському каналі, або РБ на знак солідарності з потерпаючими від гуманітарної катастрофи понаєхавшімі до Криму мокшанами перекриває Дніпро нижче вьоскі Пяредзєлкі (села Переділки – авт.). І хоча Козир запевнив, що в есемесці руки Москви немає, з білоруською краденою нафтою доведеться прощатися.

…Ще царя, котрий щиро вірив у свою належність якщо не до G7, то, принаймні, до абвгд196, неприємно вразила позиція соціальних мереж, які буквально сприйняли його виношену пацифістську заяву: «Я знаю, що швидше за мене ніхто ЦЕ не закінчить». Погляд Першої Леді, котра подала шаурму конче-заспаному цареві у ліжко, видав намір зрадниці приєднатися до точки зору телеграм-каналів.  

…Із «ЗаХерНіка» надійшла невтішна інформація – про царя забули, як тільки-но осіла пилюга за останнім лексусом з його кортежу.

Автора казкового репортажу з царських опочивалень спершу спантеличила абревіатура з характерним нецензурним підтекстом – що воно за «Захернік» на офіційному сайті ОП? Виникли небезпечні асоціації з перерубаним зеленим огірком, із австрійським письменником-еротоманом Захер-Мазохом, власне «шухером» тощо. З'ясувалося – Козир «ЗаХерНіком» воліє бачити уявну адміністративну конструкцію Півдня України у складі Запорізької, Херсонської та Ніколаєвської областей.

…«Відновлений» доторком царської ноги до круглого, криворізький футбол ще до початку чемпіонату практично врізав штангу – «Горняк» з 95-літньою історією категорично не хоче відроджуватися під ніком «Кривбас2020». Місцеві фани-нумерологи слізно умовляють царя присвоїти вигаданій команді нік «Юзік-95», адже блазневі Корявченкову саме під ним пофартило стати Народним Депутатом. А це ж що виходить – землякам і царське благоволєніє не указ?!

- За непосадженого Порошенка можу я хоч щось нормально закінчити?! – закричав цар на усю Конче-Заспу з характерним для палацу «Україна» хрипом, спопеляючи поглядом обох ледь – Лєну і Юлю.

Спершу на царську істерику невдоволено відгукнулися струни історичного рояля: «…треба кінчати… кінчати…».  Далі вже степовим ЗаХерНіком покотилася луна: «Янелоха… лоха».