Як насправді починалася війна
Попередження, які проігнорували: як Україна зустріла вторгнення 2022 року.
В The Guardian вийшла стаття про те, як насправді починалася війна, і від правди стає не просто гидко, а по-справжньому моторошно за майбутнє.
Завдяки роботі ЦРУ та MI6 Захід за багато місяців до вторгнення знав про плани путіна — інформацію, якою в самому кремлі володів лише десяток людей, про що не здогадувалися навіть Лавров чи Пєсков.
Західні спецслужби буквально ломилися у двері ОП Зеленського, благаючи готуватися до оборони. У відповідь з Банкової лунало роздратування: попередження нібито заважали «Великому крадівництву» та підривали кредитоспроможність країни.
За словами журналістів, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний був доведений до відчаю відмовою Зеленського вводити воєнний стан. Без цього Залужний був зв’язаний по руках і ногах, не маючи права передислокувати війська та підготувати армію. Він прямо порівнював майбутнє зіткнення з росією з виходом на ринг проти Майка Тайсона людини, яка до цього билася лише подушками з молодшим братом. Деякі мінімальні заходи робилися в останню хвилину на свій страх і ризик: мінування Чорного моря проти десанту та переміщення підрозділів.
Генерали розуміли: якби вторгнення дивом не сталося, їх би віддали під суд за самоправство. Виправдання Зеленського про те, що раннє попередження суспільства викликало б паніку і знищило країну, — це абсолютний ідіотизм. Підготовка укріплень під виглядом симетричних військових навчань у відповідь на маневри рф не викликала б жодної паніки.
Справжня паніка настала тоді, коли о четвертій ранку на сплячі міста полетіли російські ракети.
Ця сліпота стала можливою через цілеспрямований розгром українських спецслужб.
Служба зовнішньої розвідки була паралізована забороною вербувати агентів за кордоном, а СБУ імені «незрозумілого» друга дитинства Зеленського Баканова фокусувалася на комерційних питаннях.
Головне управління розвідки (ГУР) було показово розгромлене після зриву спецоперації «Вагнергейт». Професійний колектив аналітиків на чолі з Василем Бурбою, який тісно співпрацював з американцями та британцями, був знищений за активної участі Буданова, який прагнув сісти в крісло керівника.
Замість аналітиків ГУР наповнили диверсантами, внаслідок чого в країні просто не залишилося фахівців, здатних аргументовано підтвердити дані ЦРУ та MI6. Саме тому новоспечений міністр оборони Резніков («яйця по 17») дозволяв собі називати статті The Washington Post та Politico «чтивом для американських домогосподарок», а начальник Генштабу Сергій Шаптала заявляв про відсутність підстав для тривоги.
Єдиним джерелом «істини» для некомпетентного президента став глава ОП Андрій Єрмак. Саме Єрмак переконав Зеленського, що велика війна неможлива, бо москва нібито не наважиться розірвати стосунки із Заходом. Головним інформатором ОП з російського боку був помічник путіна Дмитро Козак, який за три дні до вторгнення гарантував відсутність агресії, а вже після перших ударів зателефонував з вимогою здатися.
Навіть на засіданні РНБО 22 лютого 2022 року, коли Залужний та навіть Резніков вимагали воєнного стану, Зеленський погодився лише на м’який надзвичайний стан. Оточення розуміло хибність цього кроку, але, як за часів диктатора Сталіна, боягузливо промовчало заради збереження власних кар’єр. Сьогодні ж, відчуваючи наближення виборів, адміністрація Зеленського та особисто Єрмак намагаються приховати ці факти за димовими інформаційними завісами.
Тим часом на фронті склалася патова для росії ситуація, що підтверджує The Economist. За час Другої світової війни Червона армія пройшла 1600 кілометрів. За довший період нинішньої агресії російські війська на Донбасі просунулися жалюгідні 60 кілометрів. путінський режим тримається виключно на грошах, а не на патріотизмі, який є лише гнилою пропагандистською ширмою для телеглядачів Соловйова та читачів псевдоісторичних праць Мединського. російська армія деградує, втрачаючи більше людей, ніж може набрати, проте путін боїться миру так само, як і не може виграти війну.
Щоб виповзти з цієї пастки, кремль намагається купити адміністрацію Трампа міфічними обіцянками «мирних дивідендів» у розмірі 12 трильйонів доларів. Ця сума — відверта брехня та прикриття для корупційної оборудки, мета якої — влити мільярди в бізнес-структури на кшталт Trump Organization чи компанії забудовника Вітькова в обмін на примус України до територіальних поступок.
За лаштунками Женевських переговорів Зеленський та Єрмак, який залишив свій повний вплив на всі процеси, вирішують два паралельні завдання: здачу територій та усунення політичних конкурентів. Головною жертвою кулуарних ігор став Буданов.
Шляхом хитрого бюрократичного трюку його витягли з ГУРу, пообіцявши контроль над структурою та призначення своїх людей в ОП. Насправді ж Буданова обманули: ГУР жорстко зачистили, позбавивши диверсійної потужності, а в ОП його обклали лояльними до Єрмака людьми, перетворивши на безвладного чиновника у «золотій клітці».
Одразу після цього через впливові західні видання The Atlantic та The Economist була запущена спланована теза про «розкол» в українській делегації. Буданова штучно змалювали як слабака, готового здати території, а Єрмака — як лева-захисника. Ця дискредитація миттєво обвалила президентський рейтинг Буданова: якщо в січні 2026 року він мав 21 % проти 26 % у Зеленського, то вже в лютому його підтримка впала до 14 %, тоді як рейтинг президента зріс до 27 %.
Буданов, усвідомивши, що його роблять цапом-відбувайлом за майбутню капітуляцію, почав підігрувати американцям. Його раптові заяви про необхідність «неоіндустріалізації» — це пряма відсилка до плану США щодо створення на території Донбасу економічної зони для спільного видобутку літію та рідкісноземельних металів.
Разом із ним у Женеві перебувають такі персонажі, як Рустем Умєров та Давид Арахамія, які готові підписати будь-що в обмін на гарантії власної амністії. Умєров, який раніше схвалив план у Маямі на зустрічі з Вітьковим та Кушнером, зараз просто відмовчується.
Після того як другий день переговорів у Женеві провалився, Мединський провів таємну двогодинну зустріч у готелі виключно з Умєровим та Будановим. Відбулися термінові дзвінки до москви та Києва, після чого риторика різко змінилася: Мединський заявив про швидке продовження перемовин, а з Банкової почав випромінюватися оптимізм щодо прориву до кінця лютого.
Єдиною перешкодою залишаються російські «яструби», які через заяви другорядних дипломатів вимагають від НАТО гарантій нерозширення, щоб продати це своєму зомбованому населенню як історичну перемогу над Альянсом.
Прямо зараз готується текст для всеукраїнського референдуму. Владі потрібно зняти з себе відповідальність, тому громадянам запропонують цинічний вибір: або нескінченна війна на виснаження, або територіальні поступки в обмін на міфічну американську «неоіндустріалізацію» та інвестиції в реконструкцію.
Люди, які проігнорували всі розвідувальні дані та допустили знищення країни заради дорожніх тендерів, тепер готуються легалізувати втрату земель чужими руками.
