Як пасивність виборців народжує диктаторів

Ну, максимум, що вони можуть зробити, — це сходити на вибори (без вибору) і вважати, що на цьому їхні громадянські обов'язки закінчуються, а далі вже діє влада (як хоче).

Потім виявляється, що влада (отримавши повноваження) замість виконання своїх солодких передвиборчих обіцянок розпочинає світову торговельну війну всіх з усіма, за яку платить у кінцевому підсумку та сама «маленька людина»; влада будує концентраційні табори для «маленьких людей»; відправляє «маленьких» на світову бійню, на полях якої «маленькі люди» гинуть мільйонами.

Подивіться на путіна, подивіться на Лукашенка, подивіться на Трампа — всі вони (як і всі диктатори) обіцяли й обіцяють своїм народам світле майбутнє (негідники завжди особливо сильно й палко люблять народ), але «світле майбутнє» Лукашенка виявилося звичайнісіньким фашизмом, «світле майбутнє» путіна обернулося найстрашнішою війною в Європі після Другої світової, а «світле майбутнє» Трампа може закінчитися глобальною фінансовою, гуманітарною й воєнною катастрофою.

В історії вже не раз таке траплялося з вини «маленьких людей», які голосують за таких самих «маленьких», як вони, тільки на додачу ще й брехливих, злих і підлих. А сильним, мудрим, добрим і великим (тим, хто не вважає себе «маленькою людиною») доводиться потім усе це лайно розгрібати — буває, і в планетарному масштабі, і часто — поодинці.

... 8 листопада 1939 року Гітлер виступав зі своєю традиційною щорічною промовою в мюнхенській пивній «Бюргербройкеллер» з нагоди чергової річниці нацистського «Пивного путчу». О 21:20 у будівлі стався сильний вибух — семеро людей загинули на місці, один помер у лікарні, а 63 особи було поранено. Але Гітлера серед них не було — він покинув пивну за 13 хвилин до вибуху.

У цей самий час на німецько-швейцарському кордоні, під час спроби незаконно його перетнути, затримали 36-річного тесляра Георга Ельзера. Під час обшуку в нього виявили листівки із зображенням інтер'єру залу пивної «Бюргербройкеллер», де хрестиком було позначено колону, яку він замінував, кусачки і кілька креслень вибухового пристрою. Під час допиту він у всьому зізнався, заявивши, що підготував і здійснив замах самотужки, без будь-чиєї допомоги.

Слідчі Ґестапо не могли повірити, що одна людина могла підготувати і здійснити замах на Гітлера. Однак так і було. Спостерігаючи, як Гітлер веде Німеччину до війни, а весь світ — до світової бійні, після підписання Мюнхенських угод Георг Ельзер вирішив діяти.

Він проводив досліди з вибухівкою, влаштувався на роботу в каменоломні, звідки вкрав динамітні шашки й детонатори, потім два місяці щовечора приходив до пивної, ховався в ній після закриття і довбав колону, в яку заклав вибухівку. Щоразу він ретельно маскував результати своєї роботи.

Георг Ельзер зібрав бомбу, зробив детонатор із годинниковим механізмом і виставив його на 21:20 — щороку в цей час промова Гітлера була в розпалі. Але того дня змінилася погода, і Гітлер вирішив повертатися до Берліна поїздом, а не літаком, і завчасно залишив пивну.

Історики впевнені: якби замах вдався, Друга світова війна не була б такою довгою і кривавою.

Георга Ельзера стратили 1945 року. У Берліні йому встановлено пам’ятник.