Як політична турбуленція у США впливає на світову безпеку?

Ну, чому наші партнери з НАТО не збивають і поки що не планують збивати російські ракети, які атакують Україну, нам доступно пояснили офіційні особи зі США: тому, що в Ізраїлю і України геть різні війни.

Але скоро пояснять – після вірогідного чергового негаразду у Конгресі щодо допомоги Україні...

Так от, повітряні удари Ірану по Ізраїлю і майбутній удар-відповідь з Ізраїлю – це показова демонстрація намірів і можливостей. Справжньої війни там ніхто не хоче, навіть іранські аятоли, які непогано живуть за рахунок торгівлі нафтою і зброєю. Саме тому США та союзники не бояться брати участь у цій масштабній виставі, про сценарій якої сторони попередили одна одну заздалегідь.

А у нас – війна на знищення. З максимальною напругою і жорсткістю.

Добре, нехай так: демократичний світ на чолі зі США страшенно боїться прямого конфлікту з середньовічною за ментальністю росією з її ядерними списами і ятаганами і просто впадає у відчай при думці про її можливий розвал.

Відповідь полягає у тому, що росія – це не тільки не Україна. І не Іран теж. Сучасна путінська росія – зовсім не Радянський Союз.

Так, у Союзі часів застою був тоталітаризм, але в’ялий. За інерцією, на відміну від того свавілля що зараз у росії. Але у СРСР була також ідеологія, спрямована у світле майбутнє: ось нарешті збудуємо комунізм і заживемо. У недоімперії все, чим можна пишатися – виключно у минулому, попереду – лише війни проти всіх. Диктатура вбивць, безправ’я, страждання, безнадія – звісно, не для всіх, а для пересічних.

Важливим елементом радянської ідеології була боротьба за мир. Всілякі мирні конференції, Фонд миру, плакати, пісні, фільми... Знищення світу якщо і було можливим, то лише руками клятих капіталістів. Натомість у росії культ війни, культ смерті, який сповідує вся країна. При чому, росіяни на всіх рівнях торочать про свою «місію врятувати світ», перетворивши на суцільну росію, або знищивши його.

Радянські вожді були відповідальними і грали за правилами, наприклад в Афганістан вводили війська на прохання тамтешньої офіційної влади. При розв’язанні тієї ж Карибської кризи СРСР продемонстрував і готовність, і вміння домовлятися, а не тільки висувати безглузді ультиматуми. За тих часів неможливо було уявити, щоб СРСР представляв у ООН відморозок на зразок Небензі, який замість обговорення шляхів до справедливого миру погрожує світові.

Підсумовуючи, цивілізований світ бачить у росії не ідеологічного супротивника, готового співіснувати (як він сприймає Китай), а страшну темну силу, де не діють звичні закономірності і яку неможливо прогнозувати, на відміну від СРСР. Ця сила у разі поразки і розпаду здатна потягти за собою у безодню все людство, натиснувши червону кнопку. І якийсь відсоток старих радянських ракет таки стартує і вибухне. І це буде глобальна катастрофа.

Насправді ризик апокаліптичного сценарію у Штатах явно перебільшують. Там ніяк не можуть зрозуміти, що демонструючи слабкість і прислуховуючись до вимог агресора, вони навпаки цей сценарій наближують.

У ситуації, що склалася у світі, треба діяти максимально рішуче, все ретельно обдумавши і передбачивши. Або не думати взагалі, як вчать спецназівців: при першій загрозі стріляй на ураження.

Перекласти проблему на Європу за географічною ознакою. Все, що завгодно, аби тільки не ускладнювати собі політичну пенсію.