Яка нах@й війна?

Завдяки нашим не брехливим засобам масової інформації уся країна одностайно перебуває в атмосфері колективного тваринного страху очікування повномасштабного російського вторгнення та війни. Жоден ворог ніколи б не посіяв стільки паніки та безнадії, як наші доморощені політологи та народні експерти з усіх питань, що змагаються в тому, хто розробить кращий стратегічний план військової окупації України. Генерал-полковник Валерій Герасимов може за непотрібністю розпускати Генеральний штаб збройних сил Росії, бо українські «фахівці» телевізійних наук вже намалювали за нього стрілочки на картах: де, коли та як, включно з найменуваннями відповідних військових частин, росіяни будуть проривати нашу оборону і брати в оточення наші села та міста. Лишилось генералу Герасимову тільки обрати кращу пропозицію.

Послухайте, яка нах@й війна? Путін при смерті. Від сміху. Прочитав інтерв’ю Одного з Найвеличніших Лідера Світу (с) газеті Le Figaro і вже кілька днів не може зупинитись… Під столом… До сліз…

Журналістка Ізабель Лассер задала цікаве психологічне запитання з глибоким підтекстом:  «Як ви вважаєте, якої думки про вас Путін?». Великий Піаніст поклав читачів одним реченням: «Я не думаю, що я той, на кого він очікував», – скромно охарактеризував свою персону Не лох (с). Та ми всі, с@ка, такого, як ти, не очікували!

Хто би міг ще чотири місяці тому передбачити, що сумне гівно, яким були перші півтора року правління Найвеличнішого Лідера Світу (с), перетворяться на яскравий бразильський карнавал! Тільки нагадаємо, що все почалося після того, як Його Зелена Величність перехворіла на COVID-19. Можливо, це наслідок певних мутацій, бо він ніколи раніше не був таким.

Так ось, наприкінці грудня 2020 року Недієздатний вирішив розпочати Велику Вітчизняну Війну з головою Конституційного Суду Олександром Тупицьким, видавши 29 грудня 2020 року абсолютно клінічний Указ № 607/2020 «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України». Важко зрозуміти мету цього хитрого шляху, бо Олександр Миколайович людина цілком контактна, його було би простіше запросити на чарку оковитої й просто домовитись. Та він і сам не був проти.

Я розумію, що автор Указу не п’є, а Тупицький не вживає кокс. Гаразд, для цього є глава держави Андрій Єрмак, можна було б його попросити, це не становило жодної складності. Втім, все пішло шкереберть: слово за слово, Тупицький пише на Зеленського заяви генеральному прокурору, вимагає відкриття кримінальних проваджень. У відповідь співробітники УДО його тупо не пускають в приміщення КСУ і ніхто не може пояснити: за чиїм наказом, і головне – навіщо?! Бо Тупицький, який теж володіє почуттям гумору, видав розпорядження про роботу в дистанційному режимі…

26 лютого 2021 року Указом №79/2021 Зеленський «продовжив» цей цирк на наступні 2 місяці. Війна з Тупицьким почала набувати рис стратегічного і юридичного глухого кута. І тоді Піаніст вирішив прийняти радикальне рішення – Указом №124/2021 від 27 березня 2021 року «…у зв’язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності» взяв, да і скасував Укази попередника: від 14 травня 2013 року №256 «Про призначення О. Тупицького суддею Конституційного Суду України», та від 17 вересня 2013 року №513 «Про призначення О. Касмініна суддею Конституційного Суду України».

Епідеміологи пояснювали, що COVID-19 має багато побічних наслідків, у тому числі ураження психіки. Але ж ніхто не попереджав, що настільки… Тоді загнаний в кут Тупицький, зрозумівши, що питання знаходиться не в юридичній, а в медичній площині, зробив єдино можливий хід відповідно обставинам: госпіталізувався до Інституту ім. Амосова на тривале стаціонарне лікування. Відтак, ситуація перейшла в однойменне становище: «Тупик Амосова».  

Все було би просто і нецікаво, якби 7 квітня 2021 року 49 народних депутатів не підписали конституційне подання про визнання усього цього височайшого гармидеру неконституційним. Прикметним є те, що подання підписали провідні депутати БЮТ та фракції Сивочолого Гетьмана. При тому, що Тупицький – 100% людина донецьких і ліпший друг ОПЗЖ. Це вже перші ознаки широкого антипрезидентського інтернаціоналу.

Що на все це відповів Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) «під протокол» французькій журналістці Ізабель Лассер? «КС – це такий стратегічний шлях, деякі судді сильно вдарили по антикорупційній інфраструктурі. Ми все це дуже швидко заблокували потужним кроком. Сьогодні Голова КС не може бути на засіданнях, він не допущений. Вже двоє суддів КС також не допущені до засідання Суду».

Це – п@здець, це явка з повинною! Опущений Президент (ОП) цілком серйозно розповідає про «недопущених» суддів. Не звільнених відповідно до закону, а недопущених! І далі бідкається про свою роботу: «До речі, ніколи так складно не було. Просто за часи мого попередника – він змінив закон про КС так, щоб не можна було з ними нічого зробити. Вони дали їм надто великі повноваження та унеможливили їхнє звільнення. Тобто це зроблено спеціально, щоб контролювати КС. Слава богу, що ця людина вже в минулому. Ми все це змінимо».

Можна тільки поспівчувати: надягли лиходії на президента гамівну сорочку чинного законодавства й не дають йому проводити реформи! Водночас, на рахунок Сивочолого Гетьмана я би не поспішав казати гоп – він далеко не в минулому, і урочистий погром 20 березня 2021 року контори Опущеного Президента (ОП) це більш ніж переконливо доводить.

Заради сміху, в якості тролінгу вищого рівня, Ізабель Лассер підступно запитала Великого Піаніста: «Отже, моє питання – чи схожа робота з театром, сценою?» Було видно, що цього питання він чекав. І тому, відповідь була дуже особиста, відверта: «Це не зовсім роль, яку ти граєш на сцені, бо там через півтори години ти вклонився, і люди аплодують стоячи. А тут цей «спектакль» не закінчується, ніхто не аплодує, і квіти навряд чи тобі принесуть. У будь-якому разі це дуже складна «сцена».

Натомість все це ніщо в порівнянні з родзинкою, яку журналістка газети Le Figaro лишила нам на десерт. Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) запитали: «Який ваш найбільший успіх?». На що найскромніший з усіх українських президентів щиро відповів: «Я впевнений, що після мене народ України зрозумів, що такий Президент може бути. Я вважаю, що це дуже важливий момент, що українці вже не зможуть обрати для себе людину з політичним нафталіном». Тобто, українці більше не зможуть обрати нормальну, без наркотичної залежності, психічно здорову людину президентом?!

Тому ж я і кажу: яка нах@й війна? Сцена, квіти, ліричні переживання… Війна – це його порятунок, який має усе списати, все виправдати. Війну він чекає як манну небесну. Після того, що він накоїв за останні місяці, всі ці «контужені» санкції проти українських громадян та підприємств, до яких додався акт височайшого божевілля: позбавлення громадянства за підозрою в наявності другого паспорту – Вадима Альперіна (громадянство Ізраїлю), Араіка Амірханяна (громадянство Вірменії) та Олександра Єрімічука (громадянство Румунії), та їх депортація відповідно в Ізраїль, Вірменію та Румунію.

Це нечувано, бо вперше йдеться про намір видворення за кордон уродженця України! Навіть у випадку Михайла Саакашвілі влада обґрунтовувала його переслідування тим, що він незаконно, шляхом обману, набув українське громадянство, а не був громадянином від народження. Положення частини 1 статті 25 Конституції є прямим, як телеграфний стовп: громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Для представників криворізької юридичної школи Конституцією спеціально передбачено положення частини 2 статті 25 такого змісту: громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Те божевільне лиходійство, яке готується вчинити Великий Піаніст, є прикладом юридичного дикунства. Яким би не був горезвісний король контрабанди Вадим Альперін, але він уродженець міста Одеси. Останній раз щось подібне мало місце 37 років назад: Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 липня 1984 року за дії, що ганьблять високе звання громадянина СРСР, – позбавити громадянства СРСР Любимова Юрія Петровича, 1917 року народження, уродженця міста Ярославль, який мешкає в Італії. Варто нагадати, що цей Указ про позбавлення громадянства головного режисера Театру на Таганці підписав за півроку до своєї смерті старий і немічний Генеральний секретар ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР Костянтин Черненко. Зеленський має гарну нагоду стати його наступником.

Здавалося б, чи досягнута вже межа цьому абсурду? Ні! Наш президент людина багатогранна і тому він розвиває два найновітніших напрямки клінічного законотворення.

По-перше, 13 квітня 2021 року зареєстровано президентський законопроект №5369 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», або, простіше кажучи, закон про ліквідацію судді Павла Вовка. Президент глибоко занепокоєний тим, що цей суд інколи, насправді не надто часто, ухвалює рішення на користь людей проти Уряду та інших центральних органів виконавчої влади. Це обурило Його Зелену Величність і тому з метою посилення незалежності суду та підвищення його авторитету пропонується створити рівно той самий суд з подібною назвою, тільки поміняти порядок слів, але з іншою сутністю: щоби там ніхто й ніколи не посмів вигравати у держави! Атакуй, не атакуй, все одне спіймаєшь х…

І, по-друге, Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) дослівно: «…запропонував Раді національної безпеки та оборони та Офісу президента разом із Антимонопольним комітетом розробити новий законопроєкт, такого у нас в Україні не було. Вважаю, що сьогодні це один із пріоритетів – розробити фундаментальний законопроєкт про статус олігарха в нашій країні. Що буде з такими особами, які будуть впроваджувати санкції, як олігархи будуть перетворюватися на бізнесменів».

Будьмо відверті: питання давно назріло. Пора почати всеукраїнське розкуркулення! Я – за. Тільки є один ньюанс. Направду кажучи, у квітні-червні 2014 на Сході та Півдні країни все хиталось. Київ зміг втримати владу в цих регіонах виключно завдяки приватним арміям – «добробатам» на гроші «Бєні» Коломойського. Днями Арсен Аваков згадував, що перший добровольчий батальйон «Дніпро-1» був створений за його наказом № 313 від 14 квітня 2014 року та перебував на повному утриманні та під повним оперативним керуванням дніпропетровської «синагоги». Власник «Приватбанку» був настільки упевнений, що Вітчизна його не забуде, що необачно увійшов в особисту війну з Путіним до публічних образ включно й навіть пообіцяв винагороду 10 тисяч доларів за голову кожного «зеленого чоловічка» та інші відповідні розцінки. Яка іронія долі! Позбавлений банку, гнаний звідусіль, невиїзний за кордон під страхом арешту за ордером США, без п’яти хвилин сам підозрюваний в Україні по справі розкрадання коштів «Приватбанку» – ось та справжня нагорода, яка знайшла героя!

Давайте-но поставимо відверте провокаційне запитання: якби у 2014 році Коломойський знав своє майбутнє, то як би він діяв? Так же ж, чи інакше?  Розумієте, йому вже нема чого втрачати, крім власних кайданів. І впрягатись за тих, хто його розкуркулив, – немає сенсу. Якщо зараз повториться 2014 рік, то я не впевнений, де і з ким він опиниться…

Та сама історія з містом у самого синього Чорного моря. Якщо згадати минуле, то першу радянську владу в Одесі встановила банда Мішки Япончика, завдяки якому 11 лютого 1918 року була проголошена Одеська радянська республіка. Вдруге радянську владу в Одесі встановила 6 квітня 1919 року банда отамана Григор’єва. І, нарешті, втретє червоний прапор над Одесою встановив 7 лютого 1920 року Григорій Котовський, чия біографія добре відома.

Це – Одеса! Вільне місто. Контрабанда тут існує від часів заснування міста і порту. Це вже місцева пам’ятка, одеська національна традиція. Я власне до чого веду: політика Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) може призвести до таких наслідків, коли Коломойського доведеться депортувати до Дніпра, а Вадима Альперіна – до Одеси… Це не жарт, це – висновок за мотивами сюжету серіалу «Слуга Народу» 3 сезон: сценаристи 95-го кварталу передбачають, що Голобородька посадять у тюрму, а Україна перетвориться на сукупність 28 незалежних держав. Зокрема, буде цілих дві Херсонщини – північна й південна…

Хтось вважав, що сценарій серіалу «Слуга Народу» це пустощі? У мене складається абсолютно протилежне враження, що це програма дій нашої влади, наше світле майбутнє. Тільки Голобородько самовпевнено вірить, що вийде з тюрми, створить диво і об’єднає країну. Наївні галюцінації хворої людини.

Тому, яка ще війна? Куди? Путін запасся попкорном і дивиться гостросюжетний фінал Голобородька, який настане незабаром. Оголосити йому війну – царський подарунок, якого він недостойний. Нащо? Голобородько сам разх@рачить всю країну до атомів, тільки дайте час і не заважайте.

Дивлячись на телевізійних військових стратегів, які впевнено розповідають про перебіг майбутньої війни, не можу втриматись від запитання: що ви, добродії, взагалі знаєте про війну? Наприклад, про 2014 рік? Чи відомо вам, як було визволене місто Маріуполь, фактично полишене напризволяще українською владою в перших числах вересня 2014 року? Маріуполь вже був оточений з усіх боків, а російські ДРГ перерізали єдиний вільний шлях відступу на Бердянськ. З міста повтікало начальство й майже не лишилось військових частин для оборони. Маріуполь був приречений увійти до складу ДНР. А потім відбулось диво. Російські війська раптом передумали брати Маріуполь і відступили назад, і навіть дорогу на Бердянськ розблокували.

Диво це має дуже просте, як шпінгалет вокзального туалету, пояснення. Просто один дуже авторитетний татарин із Донецька, фанат футболу, передзвонив давньому знайомому, майже одновірцю, якого від народження чеченська рідня батька називала Асланбек Дудаєв, а потім, коли батько пішов з сім’ї, рідня мами вже перехрестила на Владислава Суркова. Упродовж 2014 року вони багато спілкувались. У липні 2014-го було навіть таке, що Владислав Юрійович протримав Ріната Леонідовича в ресторані понад 3 години в очікуванні зустрічі, як рядового прохача. А потім була довга безплідна розмова. Про що? Хтозна насправді… Багато було розмов і зустрічей.

Я сам не чув, і прослушки такої поки що не виклали в інтернеті, але баби на лавках розповідали 1002-у сказку Шахерізади приблизно такого змісту. Ніби татарин уклінно просив: «О, навеличніший з усіх великих визирів царя Шураві! О, наймудріший з мудреців світу! Не дай загинути рабу твоєму від несправедливості! Нехай пошле Аллах милосердя! Зробіть так, аби відбулось диво і Маріуполь поки, тимчасово, лишився під жовто-блакитним прапором. А я Вам буду дуже вдячним. Дуже!» Не вірите бабам на лавках? Дарма, бо це найточніше і найнадійніше джерело інформації.

2 квітня 2015 року в Москві відбулась зустріч російських ультраправих фашистських діячів під патронатом головного редактору веб-сайту «Супутник і Погром» Єгора Просвірніна – ідеолога «православного рейдера» Костянтина Малофєєва. На зустріч запросили з доповіддю Олександра Бородая – колишнього голову «ради міністрів ДНР» і просто найманого працівника Малофєєва. Шкода, що на товариську зустріч російських неонацистів не запросили іншого підручного Малофєєва – штопаного г@рдона Гіркіна, більш відомого, як  «полковника» Ігоря Стрєлкова. Мабуть, засоромився. Від того картина склалася неповною. Бо Гіркін і Бородай – це як Бівіс і Батхед, або як Петров і Боширов (с).

Цього дня Бородай був дуже балакучим і вирішив шокувати присутніх деякими одкровеннями: «Ось і здогадайтеся, чому ми не взяли Маріуполь у вересні місяці, хоча такі можливості були?Тому що як він може витягувати свою продукцію з терористичної території (на думку Західного світу) Донецької республіки в Італію? Ну природно – ніяк. Він не може її звідти вивозити. Відповідно, він повинен возити з української території, а єдиним доступним йому портом є Маріуполь. Одеси вже немає. Одеські порти контролюються Коломойським і він туди Ахметова не пустить ніколи. Тому єдино можливий варіант, щоби благополучно функціонував бізнес Ахметова – це Маріуполь повинен залишатися під жовто-блакитним українським прапором».

Усім все зрозуміло?

Далі Бородай вирішив на пальцях викласти теорію гібридної політекономії: «Ахметов вивіз свою продукцію в Італію, отримав гроші. На що витрачаються ці гроші? Звичайно, в першу чергу на пана Ахметова, на що ж іще? А ви знаєте обсяг гуманітарної допомоги, яку пан Ахметов поставляє в ДНР? Донецька республіка частково живе з цієї гуманітарної допомоги. І підприємства пана Ахметова, працівники цих підприємств, які є громадянами ДНР, отримують зарплату. Давайте уявимо, що ми націоналізували підприємства пана Ахметова. Ось націоналізували, все стало народне наше добро. І що ми з ними робитимемо? Веземо продукцію в Італію і продаємо?! Кому? Уявіть представників ДНР, які постукали в офісі в якомусь Мілані і кажуть: «ось ми вам чушки привезли, 100 тис тонн чушок».

Шокований вельми цинічними визнаннями Бородая, ідейний батько різних аваківських «Боцманів» Єгор Просвірнін констатував, що війна на Донбасі фактично виявилася марною: «Все буде рівно так само, тільки вивіску змінять і розбомблять половину міста. Ви можете бути проти фашизму, за фашизм, бути антифашистом або фашистом – ким завгодно, але головне, що результати приватизації 90-х святі», – вигукнув він з сарказмом. Хіба ні? А ви на що розраховували? Перефразуючи Сивочолого класика: якої іще війни вам не вистачає?!

Давайте-но ще згадаємо унікальну «відступальну» операцію Сивочолого Гетьмана, якою він завдав нищівної поразки росіянам під Дебальцевому в лютому 2015 року. Разюча відмінність від іншої «перемоги» під Іловайськом у серпні 2014 року пояснюється військовим секретом: торбами з «чорною» готівкою, які особисто відтаробанив в ДНР по шпалах Вася-Їбанько, більш відомий, як генерал-полковник Василь Сергійович Грицак.

У нас всі ходи записані! Контора пише (с). Не вірите? Послухайте дуже прикметну розмову двох компетентних фахівців:

Медведчук: Є прохання, Слав. Там з “Царем” зв’язався Сергій Сергійович, так? Він не Сергій Сергійович, він взагалі … Це Грицак – перший заступник голови СБУ. А той йому почав: “Ти знаєш, з ким ти розмовляєш?” Той каже: “Давай на нейтральній території зустрінемося, обговоримо залізничний вузол, Дебальцеве, і доставку … А той почав: “Та ну, з ким ти розмовляєш”. Якось йому натякнути, що той теж людина немаленький, він генерал-полковник, до речі.

Сурков: Алло, Віть. А тема там якась?

Медведчук: А тема Дебальцеве і поставок туди готівки.

Сурков: А, це він по цій же темі, я зрозумів.

Медведчук: Ця людина – він перший заступник голови СБУ. Це той, який зі мною працює, і по полонених у тому числі.         

Сурков: Я читав, його призначили, в тому числі по полонених. Добре, зараз спробуємо щось зробити, так.

Медведчук: Ну коротше, скажи … Той не може ж йому по телефону пояснювати … Просто скажи – нормальна людина теж …

Сурков: Шановна людина, так?

Медведчук: Шісток не даємо, так! Так-так, шановні люди.

Цей красномовний діалог ємко, одним реченням, розкриває усю суть зимової компанії 2015 року: знайомтесь, це – Вася-Їбанько! Він шановна людина. Всі розрахунки через нього.

За відмінне виконання особливо важливого бойового завдання під Дебальцевому Василя Сергійовича 2 липня 2015 року призначено Головою СБУ. Пізніше, з нагоди професійного свята правнуків Дзержинського, 25 березня 2016 року Грицаку дали військове звання генерала армії. Та, нарешті, 9 травня 2019 року, до Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні, за самовіддане служіння українському народові, визначний особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, Грицаку присвоєно звання Героя України. Отже, Вася не їбанько, Вася – Герой!

Нажаль, усе це невідомо нашому Бубочці. І в цьому якраз міститься найбільша небезпека. Війна цілком серьозно оселилась у нього в голові. Він себе вже бачить Наполеоном, Бісмарком, Маннергеймом і Пілсудським одночасно, хоч портрет малюй для галереї великих полководців. Рапортує Путіну в ЗМІ: до вторгнення Росії готовий! Тільки трикутниця у нашого наполеончика темно-рожевого кольору. Вона йому пасує, як корові сідло. Хто би пояснив Одному з Найвеличніших Лідерів Світу (с), що не варто робити такий серьозний вираз обличчя. Арахамія сказав упевнено – війни не буде. Крапка. Я йому вірю.

Яка ще н@хуй війна? Тисну руку, обнімаю!