Яку користь може принести Туреччина Україні?

Це вже друга зустріч лідерів обох держав за останні пів року. Цього разу вона проходила на тлі різкого загострення ситуації в Сирії, територія якої тривалий час є плацдармом для протистояння турків та росіян.

За останні роки інтереси вищезгаданих «затятих друзів» почали перетинатись у надто великій кількості регіонів земної кулі.

То Анкара бере активну участь у військових діях у Сирії, про завершення яких росіяни доповідають ледве не кожні пів року. То в далекій Африці відбувається висадка військового контингенту для допомоги уряду Лівії у боротьбі з генералом Халіфом Хафтаром, якого підтримують бойовики ПВК «Вагнера». Ще одна грань напруги – взаємна боротьба за вплив у республіках Кавказького регіону.

Не додав позитивних емоцій у російсько-турецькі відносини і нещодавній обстріл позицій турецьких військ у сирійській провінції Ідліб. 3 лютого підконтрольні Башару Асаду війська відкрили вогонь, маючи підтверджену інформацію про чіткі координати турецьких частин. Як результат, загинуло принаймні восьмеро військових.

Такий собі «привіт» турецькому лідеру з Москви напередодні візиту до України.

У відповідь османи нанесли 122 артилерійських і 100 мінометних ударів по 46 об'єктах режиму Асада. «Ми були терплячі. Через атаки сирійського режиму, на які Росія закривала очі, більше мільйона осіб біжать до нашого кордону» – заявив Реджеп Ердоган під час перебування у Києві.

Риторика президента Туреччини мала на меті  викликати невдоволення Кремля. Тут і традиційне невизнання анексії Криму, і пропозиція сприяти постачанню каспійського газу з азербайджанських родовищ, який міг би замінити російський. Ну і, звичайно ж, публічне привітання «Слава Україні!», спрямоване до почесної варти, від якого так сильно почало підігрівати по той бік українсько-російського кордону.

А вишнею на торті антиросійських заяв стала обіцянка фінансової допомоги для розвитку українських збройних сил.

І ось це для України дійсно важливо.

Туреччина вкотре виступає ситуативним союзником у російсько-українському конфлікті, а це справді не останній гравець на Чорноморському регіоні. Фактично це єдина країна, яка надала Києву БПЛА без будь-яких умов щодо їх використання. Понад 50 спільних проєктів в оборонці теж можуть стати вагомим аргументом у майбутньому.

Звичайно, президент Туреччини приїхав в Україну вирішувати власні інтереси. Допомога Україні це лише один з важелів тиску на Володимира Путіна під час розв'язання спірних питань. 

Окрім  того, Анкара бажає ще більше зміцнити свої позиції серед кримськотатарського населення, як в Україні так і в самій Туреччині.

Паралельно Ердоган домігся від Зеленського всебічного сприяння у боротьбі з турецькими опозиціонерами, які знайшли притулок на території України. Мова йде про прибічників особистого ворога Ердогана колишнього проповідника Фетхуллаха Гюлена. Саме його звинувачують у підготовці невдалого військового перевороту в Анкарі у 2016 році. Після розмови з турецьким лідером Володимир Зеленський повідомив про наміри дати СБУ завдання перевірити інформацію щодо діяльності так званих гюленистів.

А поки Анкара та Москва грають в геополітику, Києву лишається не пасти задніх та знімати вершки. Головне не заграватись, аби не вийшло як у старій казці про золоту рибку та розбите корито.

Спеціально для «Останнього Бастіону»