«Янголи Черчилля»: 75 років тому ліквідували британське Управління спеціальних операцій
Велика Британія славиться своїми традиціями, зокрема й у сфері військової справи.
Однією з легендарних організацій, представники якої впродовж Другої світової війни займалися розвідкою та диверсіями у тилу противника, було Управління спеціальних операцій (Special Operations Executive), скорочено — УСО.
Ця служба, заснована наказом голови Кабінету міністрів Його Британської Величності Вінстоном Черчиллем від 22 липня 1940 року, виконувала найсекретніші та найбрудніші шпигунські завдання далеко від лінії фронту.
Безпосереднє керівництво над УСО здійснювали (по черзі) — політик-консерватор Френк Нельсон, відставний офіцер Чарльз Гембро і генерал-майор Колін Ґаббінс, які не тільки розробляли плани проведення агентурно-спеціальних і агентурно-бойових заходів на території окупованої гітлерівцями та їх сателітами Європи, але й допомагали діячам Руху Опору зброєю.
На плечі УСО також була покладена місія створення допоміжних добровольчих частин Збройних сил із вишколених бійців, які повинні були у разі вторгнення німців на Британські острови, миттєво розпочати партизанську війну.
Про існування служби знали далеко не всі: вона перебувала на негласному штаті; а ті, хто хоч якось був із нею пов'язаний, мали відповідні прізвиська з метою конспірації.
Всього лави УСО нараховували 13 тисяч осіб (майже 3200 з них — це жінки), які надавали вагому підтримку більш ніж одному мільйону діячів партизанських антифашистських рухів на території окупованої Європи.
Нейтральні держави використовувалися британською спецслужбою для підготовки й перекидання агентури, а також для здійснення зв'язку або укриття для своїх шпигунів.
Найбільш вдалими операціями УСО стали:
- створення розвідувальної мережі у Франції під проводом Шарля де Ґолля (навчання партизан щодо правильного поводження зі зброєю, проведення саботажів у великих містах, масове таємне перевезення агентів з Алжиру на Південь Франції морем у 1942-1943 роках);
- допомога польському уряду у вигнанні (надання навчальних майданчиків і логістичної підтримки для загону особливого призначення "Cichociemni", співробітництво з Армією крайовою);
- формування та озброєння партизанських загонів з учасників Італійського антифашистського підпілля;
- диверсійна робота у Греції (підрив стратегічних мостів через річки Йорґопотамос і Азопос, блокування судноплавного Корінфського каналу, напад на німецькі окупаційні війська на острові Крит);
- захоплення двох італійських вантажних кораблів в акваторії іспанського острова Фернандо-По 14 січня 1942 року;
- вбивство оберґрупенфюрера СС Райнхарда Гейдріха у Празі 27 травня 1942 року;
- знищення заводу з виробництва важкої води (окису дейтерію) в норвезькому місті Веморк, яка могла бути використана німцями для виробництва власної ядерної зброї (зима 1942-1943 років).
До кінця 1944 року стало зрозуміло, що поразка нацистів та їхніх союзників — питання часу, тому УСО мало переформатуватися відповідно до мирних умов.
Міністр закордонних справ Ентоні Іден виступав за те, щоби служба або її наступниця контролювалася його відомством; остаточне рішення було прийнято після поразки Черчилля на виборах 5 липня 1945 року.
Новий прем'єр-міністр Клемент Еттлі відмовився від послуг УСО, яке, на його думку, могло перетвориться на своєрідний "британський Комінтерн", маючи у розпорядженні широку мережу підпільних радіоточок і прихильників для підривної діяльності світового масштабу.
15 січня 1946 року спецслужба офіційно припинила своє існування; її керівники, які пережили бойові дії Другої світової війни, продовжили роботу у фінансовій сфері.
Особовий склад повернувся за великим рахунком до мирної діяльності або регулярної служби у військах; тільки 280 осіб були переведені до Департаменту спеціальних операцій MI6 як звичайні агенти.
