Їхній пріоритет — наше зубожіння та зневіра
Коли ліволiберальна псевдодемократiя потicнила нацioнальнi iнтереси, з українців зробили лохторат. А нині удобрюють Донецький степ.
Одна із причин того стану, в якому ми зараз перебуваємо, — організаційна безпорадність і політична беззубість національних сил. Це — не єдина й навіть не головна причина, але ця вада все одно потребує виправлення.
Відтак агресивне й уперте заперечення проблеми тими, хто не втомлюється закликати всіх думати, мало відрізняється від агресивного заперечення манюпасом власної зрадливості, жадібності й хитросракості. (Наші вітання Сцаничу на Банковій!).
У суспільстві перехідного типу, де заправляють мафіозні клани й тоталітарна секта, керована нерезидентами, політичним об'єднанням, які у принципі неготові чинити організований примус у процесі реалізації своєї програми, нічого робити у політиці. Саме так це і працює.
Вони будуть швидко розбиті, розшматовані й розмазані по асфальту. У кращому разі — загнані у політичну резервацію до горезвісного «остаточного розв'язання українського питання», як передбачено «планами справедливого миру», писаних у Кремлі.
Якщо ви — овечка, певно вам не варто пертися до зграї вовків із гостро заточеними як лезо зубами й пазурями, щоби бекати-мекати там про якісь реформи та єднання задля добробуту вашої кошари. Тому й нема зараз отих сакраментальних 73%, як бігли мов щури за Нільсом, роззявивши рота перед Володькою.
Але свідки безнадії й досі переконують цільову аудиторію, що його влада тримається на затурканих тіточках-вишивальщицях, інфантильній молодьожі із TikTok та глибоких пенсіонерах, для яких підстаркуватий дядько 46 рочків ще «молодесенький для фронту». І нема на те ради.
Ось, чому всіляке неначасництво матиме такі ж самі наслідки, як і хуженебудьство: «Провокатори-націоналісти кажуть, що буде війна-а-а-а, кажуть, що буде до-о-олар по 45...». Ну, як казали — так і сталося, хіба від цього комусь полегшало?!
