Юліан Головінський ("Дубик") — один з найцікавіших діячів ОУНівського підпілля

Він не тільки очолював «Летючу Бригаду», що відбирала награбовані польськими окупантами гроші, але й особисто брав участь у її ексах.

Сьогодні ще й уродини Юліана Головінського ("Дубика") — однієї з найцікавіших постатей нашого підпілля.

Про це у себе на сторінці у ФБ нагадав користувач мережі Сергій Чаплигін.

Юліан Головінський (1 грудня 1894, Радимно — †30 вересня 1930, Великі Глібовичі) — сотник Української Галицької Армії, командант VІ (Равської) бригади, потім ІІ бригади Червоної Української Галицької Армії, співорганізатор Української Військової Організації, бойовий референт, крайовий командант УВО (1926-27 рр.), крайовий провідник ОУН (1930 р.).
Народився в містечку Радимні, що лежить на лівому березі Сяну, на половині дороги між Перемишлем і Ярославом.

Батько — Микола Головінський, був австрійським поштовим урядовцем і помер, коли Юліан був дитиною.

Мати — Теофіла (дівоче прізвище Шрам), після смерті чоловіка переселилася з двома синами до Львова, де заробляла як приватна вчителька.

Здобувши середню освіту в гімназії м. Ярослав, Головінський склав іспит зрілості у Львові.

З вибухом Першої Світової війни вступив на службу до австрійської армії.

У рядах 30-го піхотного полку воював на італійському фронті у 1914–1918 рр. Дістав старшинський ступінь поручника, здобув ряд нагород за відвагу.

Після закінчення Першої Світової війни переїхав до Любашіва, де мешкала в той час його родина.

Дізнавшись про проголошення ЗУНР, розпочав організацію українських збройних відділів на Любашівщині, які стали основою для формування 6-ї, званої Равською, бригади Української Галицької Армії, в якій поручник Головінський довгий час був начальником штабу, а згодом, у ранзі сотника, командиром.

У складі VІ (Равської) бригади УГА сотник Головінський відбув усю Листопадову кампанію, відзначаючись тим, що привчив особовий склад свого підрозділу до блискавичного маневрування — наступів і відступів, тактики, яка бентежила ворога й завдавала йому великих втрат.

На чолі тієї ж бригади сотник Головінський перейшов за Збруч і був учасником з'єднання Українських Армій та вступу до Києва 31 серпня 1919 року.

Після переходу УГА до більшовиків сотник Головінський був одним з організаторів переходу на бік армії УНР у квітні 1920 року.

Після відступу УГА на південь України, а пізніше на захід, де були союзні на той час з Україною польські війська, Головінський потрапив у польський полон, пройшов через польські табори для інтернованих (Фридріхвіц, Ялівець), звідки втік і дістався до Праги, де й закінчив навчання, здобувши ступінь лікаря-ветеринара в місті Брно.

Зліва праворуч. Стоять: Євген Коновалець, невідома, Зенон Кузеля, Ольга Кузеля, Ольга Коновалець, Омелян Сеник, Ріко Ярий, Степан Федак-молодший (виконавець замаху на Ю. Пілсудського у 1921 р.). Сидять: невідома, Юліан Головінський, Ольга Яра. Берлін 1927 р.

У 1924 р. повернувся до Галичини і далі брав участь у визвольній боротьбі у складі Української Військової Організації.

Був членом Начальної Команди УВО, у складі Крайвової Команди УВО під керівництвом Ярослава Індишевського обіймав посаду Заступника Крайового команданта і Бойового референта.

Після виїзду Ярослава Індишевського за кордон наприкінці 1924 року Юліан Головінський стає Крайовим командантом УВО і створює легендарну «Летючу Бригаду».

Головна пошта, Львів, 1925 рік

У справі замаху на польського шкільного куратора Собінського (який займався полонізацією українців) у 1927 році був заарештований.

Юліан Головінський (другий справа) на лаві підсудних, 1928 рік.

Під час слідства ні в чому не зізнавався. На суді захищав себе сам і був звільнений.

Але польська поліція, впевнена у причетності Головінського до діяльності УВО, встановила за ним спостереження.

Це стало підставою для звільнення Головінським посади Крайового команданта УВО, але не змусило його відійти від організаційних справ.

Разом з Осипом Матковським він став співзасновником автобусного підприємства «Чесанів-Львів» і почав займатися перевезеннями людей і товарів.

Юліан Головінський — власник автобусного підприємства

Це давало йому змогу вільно пересуватися і брати активну участь у діяльності УВО.

У слідстві в справі про напад на поштовий віз із грішми під Бібркою Головінський був виданий під час допиту Романом Барановським і заарештований у Львові 20 вересня 1930 року.

Після 10 днів в'язниці його повезли на опізнання до Бібрки.

30 вересня 1930 р. за дорученням вищих поліційних наставників агент Радонь на дорозі до Глібович прив'язав закутого в кайдани Головінського до дерева і застрелив чотирма пострілами (три постріли в область грудей і контрольний в голову).

Офіційно було проголошено про загибель Головінського під час спроби втечі.

Похований у Великих Глібовичах.