Заблукалий у крапиві ти моїй, крапиві
Ні, не дадуть блазні сповна насолодитися нарешті насталим літом! Юний орел Михайло Михайлович Поплавський зненацька випурхнув з крапиви під парканом незадекларованого обійстя у Бортничах площею 1067,6 квадратних метра із сауною і невеличким озерцем, викопаним власноруч чоловічою групою підтанцьовки Київського національного університету культури і мистецтв, і, наче той буревісник із салом у дзьобі і двотомною «Антологією сучасної української естради» у кігтях, стрімко полинув вздовж траси Київ-Одеса над занапащеними Порошенком українськими чорноземами. Кинув оком на мережу ресторанів «Козак-холл», «Батьківську Хату», «Вареники», припаркований у крапиві Mercedes-BenzS500 Long 4Matic і утішено змахнув крилом – хоч там порядок.
Давній приклад п'ятирічної парламентської каденції італійської порнозірки Чиччоліни і недавній ‒ Василя Голобородька виявилися епідемічно заразними й сьогодні одного за одним виривають з митецьких лав кращих з кращих представників українського року, попси і речитативу. Не встиг колишній комік угніздитися на Банковій, як нове попсове покоління услід за блазнями з командами, друзями дитинства і недолюстрованими тіпа адвокатами посунуло до парламенту. Сам факт професійної переорієнтації майстрів сі бемоля на фа-фа-ля-ля – не новий, було ходили у «великі люди» і Білозір, і Вакарчук. Навіть приживалися.
Але щоб отак навально – вперше. Шоумени та шоувуменки масово залишають сценічні лаштунки. Сезонна міграція голосистих і не вельми білявок, чий сценічний імідж формувався винятково відсутністю/присутністю на статурних організмах залишків негліже, авторів і виконавців пісенного ширвжитку, володарів дум і еротичних видінь фанаток пубертатного і ягідного віку вкотре дає нам підстави для сумнівів у власній притомності.
З якими проектами увійде в історію українського народовладдя суперстарка Оля Полякова? Можна впевнено прогнозувати вже зараз, що політичний словник нашого парламентаризму точно поповниться специфічною термінологією. Розмови про «зону бікіні» витіснять з порядку денного «зону вільної торгівлі», а глибина декольте на грудастій колезі хвилюватиме заскочених нардепів добкіних частіше і принциповіше, ніж український правопис і проблеми з дозами, параметри кондомінімуму поступляться просто розміру кондому…
Мало не всуціль зідіотизований піпл весело сприймає запропоновану запопадливими грумами із СлуНа можливість безтурботно покайфувати під «ги-ги» блазнів. Радість евентуальної білявої нардепки від «мамочки, ой мамочки, я узнала плавочки» суттєво доточує рейтинг.
Чим цьому зарадити? А біс його знає. Сізіф викотив каменюку наверх, приходить час гуркотіти каменюці донизу…
Цеглиною на тім'я – вступ усієї до ноги Аграрної партії України до Універу культури і мистецтв. Без іспитів і співбесід. Агрономи з ветеринарами і техніки штучного осіменіння з комірниками злилися у партійному екстазі з професорсько-викладацьким і студентським гамузом найкультурнішого вишу країни. Змичка культури із годувальницею стала доконаною несподіванкою через черговий екстравагантний вибрик співаючого ректора – власник і продюсер кузні національних культурних кадрів, нардеп (регіонал-народоволець, на якому з українського лише вишита сорочка, а клейма ніде ставити) Михайло Поплавський очолив список Аграрної партії України.
Логіку, певно ж, нелегкого вибору безголосого соліста зрозуміти можна: якщо ні разу не народному артистові Зеленському вдалося живим до бога долізти, то глибоко народному артистові стати головним агрономом України мухи не завадять.
Колись, у ті вже й далеченькі, але теж смішні часи виборів без вибору наша бабця, проводжаючи запряжену жеребцем бричку колгоспного парторга критичним поглядом троцькістки, тихцем філософствувала: «Кажде гімно дума, шо воно фіалка».
Вадим Демиденко
