Електоральний спектакль, влаштований путіним кілька тижнів тому, нікого не здивував. На відміну від здатності російської економіки виживати.
Про це на шпальтах впливового американського видання Politico розмірковує оглядач Самір Пурі, передає медіаагенція «Останній Бастіон». Зазначається, що Кремль зумів пристосуватися до шаленого санкційного тиску Заходу, тому ресурсна федерація московії не колапсує.
США та союзники Вашинґтона розуміють, що їхні дії могли б бути жорсткішими — наприклад, нинішнє обмеження цін на російську нафту обмежує експорт до Європи. І все ж таки ще взимку 2023-2024 року очікувалося, що ця завдасть удару по зусиллях Кремля продовжувати агресію проти України, тому що історія показує, як загроза доларових санкцій допомагала зупинити конфлікти.
Але хоча долар і сьогодні може мати міжнародну економічну перевагу як своєрідний «золотий стандарт», нещодавнє покращення військово-промислових показників РФ, наперекір санкціям, доводить, — Америка більше не може скасувати заходи, які їй не подобаються, простим розчерком пера міністра фінансів. Це нова реальність.
Частковий вплив санкцій, запроваджених західними державами проти московії, є навмисним, невтішно зауважує Самір Пурі. Продовження постачання російських вуглеводнів на міжнародний ринок розглядається більшістю лідерів світу як (увага!) «необхідна умова стабільності глобального енергетичного ринку», і цю думку мовчазно поділяють лідери США та країн ЄС.
Крім підриву проєкції сили Америки за допомогою економічної дезінтермедіації, що триває (тобто усунення посередників в економіці із ланцюжка постачання, або «відрізання посередника» — прим. ред.) на міжнародному рівні (як от, наприклад, всередині прокитайського блоку BRICS), існує ціла низка переконливих аргументів на користь того, чому бойові дії РФ проти України витримали шквал обмежень із боку Заходу. Вашинґтон не хоче поразки Москви, пояснює Самір Пурі.
З фінансового погляду, масштабні фіскальні стимули російського режиму (перш за все, дії таких чиновників, як Ельвіра Набіулліна та Антон Сілуанов — прим. ред.) під час коронавірусної пандемії, а потім для підтримки воєнного конфлікту геноцидного типу, проклали шлях до впевненого зростання та низького рівня безробіття. Саме про це неодноразового говорив і сам путін.
Нині Центробанк РФ із таким самим успіхом підтримує на плаву дерев'яний рубль, посилено стримуючи інфляцію, яка насправді завалить економіку доволі швидко. Торгова позиція московії також відновилася після початкового шоку, пристосувавшись до вельми умовного тиску Заходу.
Крім того, збільшений рівень експорту (особливо морського) — виторг сирої нафти, який досяг максимуму майже 3,5 мільйона барелів на день у 2023 році, — на превеликий жаль для України, був підтриманий деякими європейськими судноплавними компаніями. Звісно, що це — приватна ініціатива, але уряди держав ЄС могли б вплинути на своїх нафтогазових ґешефтярів.
«Руйнівний ізоляціонізм американських правих сил, перш за все трампівського крила Республіканської партії, неспішний підхід Європи до боротьби з неоімперіалізмом путіна, санкції, які дратують Кремль, але не перешкоджають йому — все це робить вигнання РФ з України дедалі більш малоймовірною перспективою. На жаль, існує мало сумнівів, що відносний глухий кут 2023 року тепер помітно змінився на користь Москви висновує», — Самір Пурі.
Цілком вірогідно, але не факт, що для ужорсточення санкційного тиску США з ЄС мають побачити кровопролитну поразку України у новій, потенційній битві за Харків чи втрату всього Донбасу, щоби переглянути свою політику. Стримувати путіна — не вихід, вихід — знищення ресурсної федерації московії як держави, що паразитує на тілі планети.
Медіаагенція «Останній Бастіон» також нагадує читачам, що ведення бізнесу на теренах країни-загарбника для більшості західних фірм довело їхню безпринципність. Ціна збереження активів — життя українців.