Закон війни

Виміри
15 квітня, 12:15

Шість складних історій про жителів Донбасу на світлинах Сергія Моргунова

Сергій Моргунов – киянин. У 2012 році взяв до рук фотокамеру, а Майдан підштовхнув його зайнятися фотодокументалістикою. До війни він ніколи не був на Донбасі. Його Сергій вперше відвідав 7 років тому, в березні 2014-го. Якраз коли була зроблена перша спроба провести «референдум». Ще він побував на мітингу прихильників «русского мира».

«Перші враження про Луганськ були не вельми: вигляд він має депресивний, мало дерев, все навкруж монотонне, сумне і сіре. Тим паче, це був березень, а цей місяць місту кольорів не додавав. Наступний візит на схід відбувся вже в липні, у розпал бойових дій. І знаєте, скажу чесно, полюбив індустріальні та природні ландшафти промислового Донбасу».

Днями в Музеї історії міста Києва відкрилася виставка Сергія Моргунова Jus in Bellо. На ній представлено близько п'яти десятків фотографій, зроблених під час візитів на Донбас в період з 2014 по 2020 роки.

Сергій Моргунов представив в Києві виставку про життя мирних жителів на лінії розмежування на Донбасі.
Сергій Моргунов представив в Києві виставку про життя мирних жителів на лінії розмежування на Донбасі.
Фото:З архіву героя

«Виставка називається Jus in Bellо («Закон війни»). Це термін міжнародного права. Закон війни регулює взаємовідносини між воюючими сторонами і цивільним населенням. Також включає в себе термін про «справедливу війну». В контексті війни за людей та їх блага. Фокус світлин сконцентрований на звичайних людях, які є жертвами військових дій».

Свої запитали автора про історію створення цих знімків і людей, яких він зобразив.

Втратила старшу дочку, ногу і слух

З архіву
З архіву
Фото:Сергій Моргунов

Фотографія була зроблена в червні 2015 року в Трьохізбенці. Це селище міського типу в Новоайдарському районі Луганської області. Жінку звуть Ольга. Чоловіка, здається, звуть Сергій, вже точно і не пригадаю.

Ольга навесні народила сина, а через деякий час їй потрібно було на щеплення до нині окупованого Слов'яносербська. До лікарні Ольга поїхала зі старшою донькою, їй на той момент було 9 років. Дорогою додому почався бій. Прилетіли 120-міліметрові міни. Осколками снарядів зачепило Ольгу і її дочку. Коли вона на короткий час прийшла до тями, то побачила поруч нерухоме тіло дочки, яка лежала на поваленому паркані. Уже в лікарні чоловік Ольги написав на листку паперу, що дочки немає в живих. Тоді від вибуху загинуло ще двоє мирних жителів.

Ольга втратила ліву ногу і можливість народжувати. А ще через отримані травми вона перестала чути. Так що тепер спілкування дружини з чоловіком відбувається за допомогою паперу і ручки. Восени 2020 року я знову мав нагоду побувати в тих краях. Сусіди сказали, що сім'я переїхала, а куди - невідомо.

Випромінювала тепле і яскраве світло на тлі кошмару

Катя та Богдан
Катя та Богдан
Фото:Сергій Моргунов

Ці світлини також з Трьохізбенки. Дівчинку на ім'я Катя я фотографував: у 2015 році, коли їй було 5 років, і ось зовсім недавно, у жовтні 2020-го. На другому знімку вона зі своїм молодшим братом Богданом.

Її сім'я, мама з дідусем, з початком бойових дій переїхала до селища зі Сніжного. Втікали від війни в Донецькій області, а потрапили на війну в Луганській області. Катин дідусь допомагав батальйону «Айдар», який розташовувався в селі. І в якийсь момент він сам вирішив приєднатися до добровольців. Що зараз з чоловіком, я не знаю. Питав у мами Каті про його долю, але жінка зводила мову на іншу тему.

Катя мені запам'яталася незвичайною харизмою. Дитина випромінювала тепле і яскраве світло на тлі всього того кошмару. А ще дівчинка дуже багато сміялася. Зараз вона, як і раніше,  харизматична дитина, тільки подорослішала і стала трохи серйознішою. Як на мене, за ті п'ять років, що ми не бачилися, умови життя Катиної сім'ї лише погіршилися.

Дах цього будинку перекривали тричі

Віра
Віра
Фото:Сергій Моргунов

Знову багатостраждальна Трьохізбенка. Жінку звуть Віра. Її чоловіка - Леонід. Вони - з Луганська. З початком війни подружжя переїхало до Трьохізбенки. Жили на першому поверсі будинку, який Леонід будував останні тридцять років.

До їхнього двору снаряди прилітали неодноразово, і востаннє снаряд від «Граду» потрапив вже безпосередньо в будинок. Їм дуже пощастило, тому що ракета не розірвалася. Після одного з «прильотів» Віра і Леонід переселилися до літньої кухні. Там вони живуть до сих пір. А будинок так і стоїть побитий снарядами.

Леонід
Леонід
Фото:Сергій Моргунов

Для його ремонту, потрібні чималі грошові ресурси. Спершу їм допомагали і обласна адміністрація, і місцеві люди. Але з часом і ті опустили руки. Просто, як тільки будинок підлатають, то знову приліт. І так п'ять разів. Дах перекривали тричі.

Я дізнавався, Леонід і Віра живі. До Луганська вирішили не повертатися. Добре, що зараз в Трьохізбенці вже немає таких сильних обстрілів, як ще три роки тому.

Це останній прихисток Ніни

Ніна
Ніна
Фото:Сергій Моргунов

Фотографія зроблена в Станиці Луганській. Це був тимчасовий притулок для маломобільних і літніх людей. Всього їх там було близько сімдесяти. Притулок в покинутому дитячому садку облаштували волонтери та активісти, держава до притулку не мала ніякого відношення. Жінку звуть Ніна.

За кілька років до війни у неї сталося два інсульти. Вона втратила можливість ходити і бачити. Це було в Луганську. Влітку 2014-го родичі перевезли Ніну до цього притулку. Чому родина так вирішила, співробітники притулку мені не сказали. Після цього я двічі був у Станиці Луганській і цікавився притулком, але що з ним сталося, так і не з'ясував. Тому доля Ніни й інших мешканців притулку мені не відома.

Будинок Слави спалахнув першим

Слава
Слава
Фото:Сергій Моргунов

До селища Воронове, це недалеко від Сєвєродонецька і за пару кілометрів від лінії фронту, я приїхав вже через місяць після масштабних лісових пожеж. Уже все було загашене, нічого не диміло. Вразило мене те, що люди продовжували длубатися в золі. Одні шукали документи, хоча навряд чи там можна було щось знайти. Але мене вразив чоловік, який розгрібав попелище у пошуках останків своєї дружини. Вона теж могла врятуватися, але в останній момент вирішила забігти в будинок за документами і згоріла заживо.

На виставці можна побачити фотографію Слави. В кінці вересня 2020 року він сидів удома, дивився телевізор. На вулиці було димно вже кілька днів - ліси горіли. Але це було далеко, тому Славу особливо не хвилювало. А ближче до вечора стало зрозуміло, що пожежа підступає до Воронового. З вікна будинку Слава вже бачив палаючий ліс. А найстрашніше - шквальний вітер розносив іскри від лісу практично до паркану.

Будинок Слави загорівся першим. Слідом – будинок через дорогу. Чоловік не мав часу на роздуми, він стрибнув в машину, в чому був, прихопивши лише частину документів, і поїхав городами й полями. На дорогу виїхати було неможливо, так як палала вся вулиця. У центрі поля його машина «сіла» на шматок труби. Далі чоловік змушений був бігти. Каже, що тікав від вітру.

А в центрі селища вже зібралося близько п'ятдесяти осіб і двадцяти машин. Їх евакуювали через палаючий по обидва боки ліс. Останнім виїжджав Василь, сусід Слави. На своїй жовтій копійці наздоганяв колону. Думав, що вже не виживе. Вогонь з обох боків, машина гаряча всередині, пластик став м'яким, крізь дим щось трохи видно.

Чоловіки живі залишилися. Правда, у Василя машина згоріла, а Слава залишився без даху над головою.

Сусіди виносили з підвалу, щоб дивилася на сонячне світло

З архіву
З архіву
Фото:Сергій Моргунов

2015 рік, Дослідне, Ясинуватський район Донецької області. Від селища до знищеного аеропорту всього лише два кілометри. У мирний час в Дослідному жили 750 осіб. Зараз тільки п'ятдесят.

Там люди досі живуть в умовах, які не вельми відрізняються від тих, що були на початку війни. Наскільки мені відомо, у них так і не з'явилося централізоване опалення, електрика і подача води. Але також мене дивувала їх взаємопідтримка. В усякому разі, так здавалося. Кілька сімей тулилися в підвалі п'ятиповерхівки. Їм допомагали військові медики, дали генератор, куди періодично заливали пальне.

У тому підвалі протягом двох років змушена була жити жінка з інвалідністю. Кожен раз, коли обстріли припинялися, сусіди виносили її до вхідних дверей, щоб вона мала можливість бачити сонячне світло. Ця жінка померла від хвороби в 2016-му.

Джерело: Svoi.city

Автор : Анна Курцановська
Читайте також:
З оцінками, поблизу кордонів досі залишаються близько 80 000 військових РФ
06 травня, 09:37
Проблеми одного з Найвеличніших Лідерів Світу
05 травня, 12:48