Зелене з червоним
Симптоми психічного розладу у політичних митців були помічені вже взимку, коли Ко'живописці почали перефарбовувати жовто-блакитну Україну у всуціль зелене. Гетероанамнез (діагноз на підставі розпитування близьких про стан хворого) невтішний: митці-КоЗемази втрачають елементарне відчуття кольору, змішуючи несумісне.
Вина наша, пані та панове близькі, очевидна. Нумо, без образ перелічимо кожен власний внесок у поразку здорового глузду. Зокрема, ми іронізували, коли треба було на увесь світ волати; вправлялися у лексичних вивертах, коли треба було дурнів називати дурнями; пробачали владі помилки, коли треба було вимагати їх виправлення; поблажливо картали друзів за невинний флірт із сумлінням, коли треба було зводѝти їх до психіатра.
Так, не вперше програємо. Але ж оце «не вперше» колись обов'язково стане «востаннє». Хтось упевнений, що не зараз?
Перебуваємо у глибокому ступорі від вже виголошеного і продемонстрованого помазаником у ковпаку з бубонцями. Від того, що ми почули, ростовський вигнанець з його досвідом торгівлі державними інтересами вже покусав лікті собі, охороні і мадам Полєжай!
Ще більше страшить ще не виголошене і не продемонстроване КоЗе. Мовчать, коли або немає чого сказати, або є таке, від чого слухачів навіки заціпить. По всьому, тримали паузу за другим варіантом і тепер щодень нас ошелешують новаціями. Такими бажаними для 73 відсотків вже ошелешених напередодні і з усієї сили.
Заздримо українцям діаспори – їм болить, але здалеку; українцям, які настрополилися дати дьору – наші статки втечі не потягнуть; українцям, котрим оці плачі і печалі до бєні – у нас байдуже спостерігати за руїною не виходить.
Чергові два мазки КоЗе'мазів на сюрреалістичному полотні українського політикуму додали йому пригніченості: зелене з червоним невмолимо заливає Україну відразливо брунатним. Обидва сюжети вчорашнього хайпу з одного ряду: густо заквацяли небо з пшеницею і червоний директор Кучма під ядуче-зеленою корогвою «Зашібісь!», і пара проблемних чоловічків. Оголошення про можливий партійний коїтус боксера-ударника Кличка з екстремалом-полігромадянином Саакашвілі лякає ефектом сили Коріоліса – один бог знає, який антициклон закрутять над Україною ці двоє!
Скажете, до чого червоне із зеленим у тандемі ударного мера з Карлсоном? З вашого дозволу – трохи стьобу для з'ясування майбутньої парламентської диспозиції. Дивіться, професійне гамселення один одного двома бугаями по півтора центнера живої ваги кожен загрожує не лише півкулям головного мозку учасників родео. То таке, у тому так званому спорті мізки – інвентар не обов'язковий. У дикунському двобої, як правило, страждають і носи бугаїв – ось вам і криваво-червоне.
Із зеленим – ще простіше. Ви бачили, якого кольору набули ненависні до бариг усіх країн очі пана Міхеіла Миколайовича відразу по прильоту до Борисполя? І ця офтальмологічна метаморфоза логічно вписується у Зе'відновлення громадянства Саакашвілі, у Зе'плани потугою невштивого іммігранта добити ЄС (ні-ні, поки що лише новоспечену петрову «ЄвроСолідарність», Євросоюз добиватимуть разом з недопалком трохи згодом), у спільний Зе'Монатік на стадіоні минулої суботи. Сливе все – зелене з футбольним газоном включно…
Але українцям – не до жартів. Від пропозиції другого президента Леоніда Кучми, котрий вдруге зайшов у ту саму мінську річку, тепер вже з глибоко виношеною ідеєю зради країни, якою колись кермував, у нас памороки позабивало. Якщо й направду зняття блокади з ОДРЛО не є тестом на патріотизм залишків нації, а виконанням Зе'сцикуном плану капітуляції, зроблено перший крок до Третього Майдану.
Бойовиків окупованого Росією Лугандону Зе'головнокомандувач бере на повне державне харчове і речове забезпечення. А що тоді називати державною зрадою? І діду Кучмі не соромно слухати свою візаві у Тристоронній контактній групі, «главу МЗС ДНР» Наталію Никонорову, яка вже вимагає: «…налагодження механізму виплат громадянам «республік» компенсації за збитки, нанесені українськими властями внаслідок блокади, включаючи втрату робочих місць, зниження заробітної плати, заборгованості по пенсіях і соціальних виплатах».
Пане начальнику генштабу Хомчак, ми проґавили ваш професійний і посадовий коментар висловленої у Мінську маячні, а чи й справді ВСУ залишають фронт? Адже реалізація передвиборного ідіотизму «треба просто припинити стріляти у відповідь» позбавляє будь-якого сенсу все, що хоч якось робило Україну країною.
Вадим Демиденко
