«ЗеУхилянт»: ОПУ формує легіон лояльних «бійців тилу»

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Знаєте, я категорично проти ідеї про бронювання для громадян, які заробляють відносно великі гроші. Цю ідею, якщо вірити виданню Forbes, зараз активно проговорюють у «високих кабінетах».

Перший аргумент — історичний, бо це — не нова ідея. Декілька країн в історії пробували її імплементувати і закінчувалось це як правило однаково: звичайні громадяни розуміли, що тепер війна тільки для бідних і відчужувались від неї, переставали сприймати війну як свою.

Як наслідок — проблеми з мобілізацією, зростання протестних настроїв, бунти. Кому цікаві приклади, шукайте у мережі словосполучення «Draft Week» — так назвали бунти у Нью-Йорку під час Громадянської війни у США (1861-1865).

Однією з причин бунтів було незадоволення «комутаційними платежами» — можливістю заможних людей за $300 (великі гроші на той час) не йти у армію, а відправити замість себе іншу людину. Ну, або просто подивіться «Банди Нью-Йорка», там якраз цими бунтами фільм закінчується.

Другий аргумент — психологічний, тобто війна для всіх. Ми маємо бути єдиним соціумом, з єдиними викликами і спільною роботою над їх подоланням, як це було наприкінці лютого 2022 року.

Коли ми всі допомагали один одному, коли у чергах до військкомату стояли один за одним працівники заводів і цих заводів власники, айтішники та механіки, студенти й люди пенсійного віку. Абсолютна рівність неможлива, це факт!

Проте це ідеал, до якого варто наближатися, а не віддалятися. Війна прийшла не до багатих або бідних, війна прийшла до всіх українців, і розділяти нашу націю — це крок не до перемоги, а до поразки у війні.

Третій аргумент — логічний (або софістичний, називайте як хочете), кожне рішення має вирішувати якусь задачу. Якщо задачею є наповнення бюджету і зростання економіки за рахунок того, що більш заможні не підуть на фронт, то це неефективне вирішення задачі.

Набагато ефективніше провести судову реформу, спростити податкову систему, сприяти прозорості й легкості веденню бізнесу, залучати іноземні інвестиції і врешті зробити так, щоб специ у чомусь, наприклад у логістиці, мали змогу в армії займатися тим, що вони вміють найкраще. Це дасть плюс — економічне зростання — без мінуса соціальної напруги.

Хоча, звичайно, прийняти будь-який ідіотський закон набагато легше, ніж провести будь-яку системну реформу. А наслідки — вони ж не сьогодні, а завтра, а коли там те завтра наступить, вірно?

І останній — не аргумент, а заклик: відкиньте цю ідею. Викиньте її нахрін з голови. Я не для того воював, щоби втратити свою країну в бунтах і розбраті між своїми.

Воювати мають усі, незалежно від розміру гаманця, як і закону мають притримуватися всі, незалежно від розміру гаманця. Страждати та розділяти біль, перемагати і програвати у війні мають всі, разом і поруч.

І, якщо я не можу за гроші викупити своїх мертвих, то гроші нічого не варті. Варто лише життя і те, за що його віддають. Крапка!