Знай свої права

ПОЛІТИКА

19 серпня, 11:04

При затриманні військовозобовʼязаних поліцейські повинні негайно повідомити родичів про місце перебування затриманого

Процедура адміністративного затримання передбачає обов`язок негайного повідомлення родичів про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення.

Про це повідомляє Судово-юридична гахета.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Закон в даному випадку чітко встановлює процедуру затримання особи і покладає обов`язок на працівника поліції щодо дотримання такої. На цьому наголосив Сьомий апеляційний адміністративний суд.

Обставини справи

У вересні 2023 року чоловік звернувся з позовом до поліцейських офіцерів громади сектору превенції Тульчинського райвідділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, ГУ НП у Вінницькій області щодо визнання протиправними дій і порушення процедури затримання, порушення права на захист, а також незаконне внесення в базу розшуку МВС.

Посилався на те, що 30 серпня 2023 року поліцейські без законних для того підстав застосували до нього фізичну силу, спеціальний засіб у вигляді кайданок, безпідставно помістили до службового автомобіля поліції та доставили до ВП №1 Тульчинського РВ ГУНП у Вінницькій області, де склали протокол про адміністративне затримання.

Дії відповідачів вважав протиправними, а протокол про адміністративне затримання незаконним, а тому посилаючись на ці обставини позивач просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення про адміністративне затримання, оформленого протоколом про адміністративне затримання серії;

- визнати протиправними дії поліцейських щодо застосування фізичної сили при затриманні та спеціального засобу у вигляді кайданок, безпідставного поміщення до службового автомобіля поліції та доставлення до відділку поліції, не роз`яснення підстав і мети адміністративного затримання, не роз`яснення прав та обов`язків передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України і статті 268 КУпАП, а також про права на отримання безоплатної вторинної допомоги відповідно під час адміністративного затримання, неповідомлення родичів про адміністративне затримання, порушення прав щодо правової допомоги адвоката.

- визнання незаконним внесення позивача в базу ІТС ІПНП МВС України як особу, яка перебуває у розшуку та зобов`язати ГУ НП у Вінницькій області виключити його з цієї бази.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, проаналізувавши весь відеозапис подій, які пов`язані з його затриманням, зазначає, що поліцейськими було порушено його право на правову допомогу, як і не повідомлено рідних і близьких про затримання особи.

З огляду на досліджені відеозаписи, відповідачі не довели належними доказами правомірність своїх дій щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів (кайданок) до позивача, його адміністративного затримання без примусового доставлення до відділу поліції, однак судом першої інстанції вказані докази (відеозаписи) були досліджені неналежним чином без надання правової оцінки.

Вказував, що жодні правові підстави для затримання були відсутні, позаяк він не чинив опору, не переховувався, не втікав з місця події від поліцейських, його поведінка не викликала необхідності в адміністративному затриманні, позивач не становив загрози поліцейських та іншим особам, не продовжував вчиняти правопорушення, усі адміністративні матеріали можна було скласти на місці події.

Зазначене свідчить про протиправність дій працівників поліції та вчинення ними дій, що порушують права та свободи позивача. Жодних підстав, визначених законом для застосування фізичної сили щодо позивача з боку співробітників поліції не було, оскільки на момент застосування сили не було встановлено факту вчинення позивачем правопорушення чи продовження його вчинення та факту того, що дії позивача загрожували життю чи здоров`ю поліцейських чи інших громадян.

Що вирішив апеляційний адміністративний суд

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду у цій справі №134/1576/23 (постанова від 18 липня 2024 року) вирішила, що апеляційна скарга чоловіка підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є протиправність рішення і дій працівників поліції, які відповідно є відповідачами.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи у 2023 році працівниками ТЦК складено акти про відмову в отриманні позивачем повістки для проходження військово-лікарської комісії, зазначене послужило підставою для скерування до відділення поліції звернення щодо доставлення осіб, які вчинити адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП для складання адміністративних протоколів, серед списків яких значиться позивач. Зазначена інформація також слугувала підставою для внесення до інформаційної бази «Блокпост» відомостей про позивача як особи, що розшукується ТЦК за вчинення правопорушення згідно статті 210-1 КУпАП.

У серпні 2023 року працівниками ТЦК проводилися заходи по встановленню осіб, які порушують законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У зв`язку з тим, що зазначені посадові особи не наділені повноваженнями здійснювати доставлення до центрів чи затримання громадян, які вчинили адміністративні правопорушення, а тому до таких заходів були залучені відповідачі-поліцейські офіцери громади на виконання письмового розпорядження Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області та звернення ТЦК.

Як вбачається також з матеріалів справи, поліцейські офіцери, прибувши разом із працівниками ТЦК за адресою, де розташована олійня-млин, повідомили позивачу про те, що він розшукується другим відділом як особа, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, а відповідно необхідність доставлення його для складення відповідних протоколів.

У зв`язку з тим, що позивач не виконав вимоги проїхати до РТЦК, працівники поліції застосували до нього фізичну силу та спецзасіб кайданки, після чого позивача доставлено до відділку поліції та складено протоколи про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП та адміністративне затримання від 30.08.2023 за порушення частини другої статті 210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку таким рішенням і діям відповідачів колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) ТЦК здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Надаючи оцінку діям працівників поліції в питанні дотримання вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі грунтуються на законі.

Такі висновки суду узгоджуються з наведеними доказами, матеріалами відеокамер працівників поліції.

При цьому колегія суддів не надає оцінки діям і рішенням працівників ТЦК, оскільки такі не є предметом спору і стороною у справі, зокрема, бездіяльність останніх щодо складення відповідних протоколів по статті 210-1 КУпАП за місцем роботи позивача без оформлення затримання та доставлення до відділку поліції. Колегія суддів також не входить в обговорення і дослідження обставин правомірності рішення і дій відповідачів, в частині застосування фізичної сили, спеціальних засобів-кайданок, доставлення до районного відділу поліції і оформлення протоколу по статті 185 КУпАП. Зазначені обставини є предметом дослідження і оцінки при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки в силу приписів п.3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень.

Враховуючи те, що працівники поліції повідомили позивача про мету візиту, необхідності доставлення до районного ТЦК для складення протоколів про порушення військового законодавства, не виконання останнім, а також чинення перешкод у здійсненні цих повноважень, можна дійти висновку про законність дій і рішень працівників поліції вищезазначеним приписам законів.

В силу приписів статті 43 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Судом першої інстанції встановлено і зазначене вбачається з матеріалів справи, що працівники поліції неодноразово пред`являли позивачу вимогу щодо необхідності проїхати з ними до ТЦК для складання протоколу за статтею 210-1 КУпАП, а також роз`яснено наслідки невиконання вимог працівника поліції, зокрема, застосування фізичної сили та спеціального засобу.

Відповідно до вимог частини другої-шостої статті 29 Закону №580-УІІІ, обраний поліцейським захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України; обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам; застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди; обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Згідно статті 44 Закону №580-УІІІ поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Статтею 43 Закону №580-УІІІ також визначено, що поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії і рішення працівників поліції, у цій частині, узгоджуються з приписами Закону №580-УІІІ, п. 56 Порядку №1487.

Згідно вимог частини першої статті 259 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено, зокрема, в поліцію.

Відповідно до статті 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Згідно зі статтею 262 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.

Ці норми кореспондуються з Порядком оформлення матеріалів про адміністративне затримання визначений главою 3 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 №1376; зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, відповідно до пункту 1 якої з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо його складення є обов`язковим, порушника може бути доставлено до органу поліції.

У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, установлення особи, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, визначені пунктом 1 частини другої статті 262 КУпАП, проводиться уповноваженими посадовими особами органів поліції (пункт 4).

Протокол про адміністративне затримання (додаток 5) особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, складається згідно зі статтею 261 КУпАП на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне затримання (додаток 6) (пункт 5).

При складанні протоколу про адміністративне затримання в ньому зазначаються, зокрема:

у графі «час і мотиви затримання: припинення адміністративного правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення, для розгляду справи тощо» - припинення адміністративного правопорушення; інші заходи впливу; складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов`язковим; забезпечення своєчасного і правомірного розгляду справи (пункт 6).

Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що його здійснює, роз`яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та пунктів 2, 10 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363, під час складання протоколу про адміністративне затримання особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, роз`яснюється її право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги (пункт 7).

Протокол про адміністративне затримання підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого підписати протокол про адміністративне затримання у ньому робиться про це відповідний запис (пункт 8).

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, відеозапису з нагрудної камери поліцейських, що під час складання протоколу про адміністративне затримання позивачу зачитані права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, а також про право отримання безоплатної вторинної допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Окрім цього, працівником поліції було здійснено дзвінок на гарячу лінію безоплатної правової допомоги та повідомлено про адміністративне затримання позивача, чим захищено його право на правову допомогу адвокатом.

Із оскаржуваного протоколу про адміністративне затримання вбачається, що його складено за порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, тобто за повторне протягом року вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку також і в частині позову про протиправність дій відповідачів щодо внесення в базу ІТС ІПНП МВС України відомостей про позивача як особи, яка перебуває у розшуку.

Відповідно до статей 25-27 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 7, 40, 41 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, та з метою забезпечення формування інформаційних ресурсів поліцією під час реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» від 14.06.2019 № 508.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Інструкції підставами для внесення відомостей до ІП «ЄО» є заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію, рапорт поліцейського про самостійно виявлені обставини, що свідчать про кримінальні правопорушення, що надійшли до органу (підрозділу) поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача внесено до бази «ІПНП»БЛОКПОСТ» на підставі звернення начальника ТЦК щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП для складання адміністративних протоколів, а тому враховуючи зазначене і наведені вимоги закону відповідач діяв правомірно.

Системний аналіз зазначеного дають підстави колегії суддів дійти висновку, що вищезазначені рішення і дії відповідачів відповідають вимогам закону, доводи апеляційної скарги доводів суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду, в цій частині, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, надаючи оцінку законності рішень і дій відповідачів, в частині дотримання процедури адміністративного затримання, зокрема, обов`язку негайного повідомлення родичів про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку не врахував дійсних обставин справи та вимог закону.

Відповідно до частини другої статті 261 КУпАП про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляється її родичам, а на її прохання - також власнику відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу.

Про це в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис, зазначаються число, місяць, рік та час, кого повідомлено і в який спосіб.

За неможливості поінформувати родичів та в разі відмови затриманої особи надати інформацію для їх повідомлення про це робиться відповідний запис затриманою особою та посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне затримання, із зазначенням поважних причин (пункт 9).

Суд першої інстанції не врахував того, що матеріали справи не містять даних про виконання поліцейськими зазначеного обов`язку. Такі обставини знайшли підтвердження і в ході апеляційного розгляду. Посилання представника відповідача і висновки суду першої інстанції про те, що в ході доставлення позивача до відділу поліції йому телефонував син, як обставину виконання наведеної вимоги закону щодо повідомлення родичів про затримання особи є безпідставними. Закон в даному випадку чітко встановлює процедуру затримання особи і покладає обов`язок на працівника поліції щодо дотримання такої. В даному випадку така процедура порушена, а тому рішення суду, в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позову.

Отже, апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу чоловіка задовольнив частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, у частині повідомлення родичів про затримання, скасував та в цій частині прийняв нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність поліцейських офіцерів щодо неповідомлення родичів про затримання. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року залишив без змін.

Знай свої права Судді Суд Правосуддя Україна Українці Мобілізація ТЦК та СП Поліція МВС