Знак Сонця і достатку: свастика, сварга, свастя
Один із найдавніших символів в історії людства. Солярний знак, усім відомий як «свастика», насправді не несе ніякої загрози.
Цей символ насправді, з наукової точки зору, має дуже давнє походження, без жодного сучасного негативного контексту. Очевидно, що наше ставлення до нього істотно відрізняється від того, яке існувало у мідно-бронзовій добі.
Цей термін походить від санскриту (स्वस्तिक; svastika), що є похідним від «su» — буквально:, «те, що пов'язане з благом, добром». Воно близьким до ритуального оклику «Суа-ха!» («Хай буде благо!» чи «Благослови!»).
Слід зауважити, що в індійській культурі це солярний символ, знак світла, щедроти й загального блага досі зберігає весь цей предковічний сенс. Свастика у численних культурах Старого та Нового Світів трактується як варіант системи кругової орієнтації (хреста в колі).
Загнуті під прямим кутом кінці хреста позначають напрямок руху по колу. Цей знак змістовно близький уявленням щодо нескінченної зміни та повторюваності пір року.
У давній Індії та Китаї свастика виступає символом чотирикратного орієнтування за сторонами світу. Найдавніші зображення свастик з'являються у кам'яному віці, тож не буде коректним пов'язувати появу свастики з певним регіоном, а тим більше етносом.
Зазначимо, що зображення свастики близько 2000 року до Різдва Христового вже помічено в дорійській культурі Мохенджо-Даро та Хараппи у долині Інду. Тобто, свастику немає підстав розглядати як знак питомо арійський чи навіть індоєвропейський!
Натомість широке використання свастики на території України пов'язане з добою пізньої бронзи та культурами зрубної спільноти (XVII-XII століття до Різдва Христового). Саме тоді свастиками не лише оздоблювали посуд, їх нашивали на одяг чи головний убір у вигляді металевих аплікацій як прикрасу та оберіг.
Декорований свастичними знаками посуд ставився до поховань, як на знімках нижче. Чи не найбільше їх виявлено на Сході України, в басейні Сіверського Донця.
