Зовнішньополітичні парадокси Північного потоку-2
Північний потік -2 – загроза енергетичній безпеці Європи
Нещодавно внесені правки до оборонного бюджету Палатою представників Конгресу США позбавляють можливості Адміністрацію Президента США Д.Байдена застосовувати винятки щодо санкцій відносно проекту компаній, що пов’язані із реалізацією газопровідного проекту Північний потік-2.
Насамперед це стосується оператора газопроводу Nord Stream-2, який на 100% належить Газпрому й зареєстрований у кантоні Цуг (Швейцарія).
Як відомо, у січні 2021 р. Адміністрація Президента США несподівано застосувала виняток відносно Nord Stream-2. Це рішення, у першу чергу, було пов’язано із бажанням Д.Байдена відновити конструктивні відносини із Німеччиною, що були порушені за його попередника Д.Трампа. Для Вашингтону це є особливо важливим для формування сильної коаліції для стримування зовнішньополітичних амбіцій Пекіну.
Раніше канцлерка ФРН А.Меркель дала чітко зрозуміти американській стороні, що це зробити буде неможливо без відміни відповідних санкцій, оскільки вони зачіпають економічні інтереси Німеччини, яка є найбільшим лобістом проекту в Європі.
Втім, існують великі сумніви, що перспективи налагодження відносин США з Німеччиною ціною поступок у питанні реалізації Північного потоку-2 дозволять Вашингтону закріпити свій вплив у Європі, адже початок комерційної експлуатації газопроводу нанесе непоправну економічну шкоду ключовим союзникам США на континенті – Польщі, Україні та країнам Балтії.
Також цей проект виконує функцію криголаму європейської єдності та безпеки, та руйнує крихкий баланс сил, який склався у Європі після Другої світової війни насамперед через посилення російсько-німецького альянсу, що звертаючись до уроків історії не є рухом у правильному напрямі.
Перші «квіточки» від застосування гібридної зброї РФ з метою просування проекту будь-якою ціною європейські споживачі вже отримали – вартість газу сягнула рекордних відміток натомість, важко навіть уявити які будуть «ягідки» після запуску газогону в експлуатацію.
Тому, мабуть варто позбавитися деяким європейським політикам від сновидіння, що «Північний потік -2 – це чисто комерційний проект й жодного загрози він не представляє енергетичній безпеці Європи». Очевидно, що, наразі, така позиція вже позбавлена будь-яких аргументів.
Безумовно, що найбільшу користь від зростання напруження у Європі завдяки лініям розлому, що утворюються внаслідок просування Північного потоку-2 отримує авторитарний режим Китаю, якому вигідне послаблення єдності на європейському континенті, адже такий сценарій відкриває йому вікно нових можливостей у проведенні своєї експансіоністської політики.
Тобто, політична лінія Адміністрації Д.Байдена із послаблення санкцій щодо проекту може призвести до протилежного ефекту ніж той на який вона розраховувала. У цьому зв’язку Україні слід, з одного боку, вітати рішення Палати представників Конгресу США, а з іншого – продовжувати взаємовигідне співробітництво із Державним департаментом у контексті відстоювання власних інтересів.
