22 роки як із нами немає Анатолія Лупиноса

05 лютого, 15:07
22 роки як із нами немає Анатолія Лупиноса
Фото: Facebook

«Під скрес Московської руїни, під лицемірство каяття моя повстане Україна до віковічного буття...»

Анатолій Лупиніс (відомий серед побратимів як "дядя Толя" – прим. ред.) народився 21 липня 1937 року у селі Новоолександрівка на Донеччині, де проживали його батьки після втечі з сибірського табору. По завершенню Другої світової війни родина переїхала до Монастирищенського району Черкаської області, де у селі Сатанівка Анатолій закінчив школу із золотою медаллю.

У 1954 році поступив на заочне відділення механіко-математичного факультету Київського університету, де створив студентський підпільний гурток і випускав рукописну газету. За 2 роки у жовтні заарештований і за вироком Київського обласного суду від 8 квітня 1957 засуджений до 6 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі.

Анатолій Лупиніс у добу
Анатолій Лупиніс у добу "перебудови"

Для відбуття покарання був направлений у Дубравний табір у Мордовії. Того ж таки 1957 року за активну участь у страйку в таборі дістав ще 10 років ув'язнення; покарання відбував у Владімірській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму №10.

За організацію страйків, спроби втечі, зривання політзанять, написання антисовєцьких віршів та листівок 14 разів підлягав різного роду дисциплінарним стягненням. Цілком відбувши термін 1967 року "дядя Толя" звільняється; по двох роках лікування зміг рухатися з допомогою милиць.

22 травня 1971 року за читання на мітингу біля пам'ятника Тараса Шевченкові в Києві власного вірша "Я знаю, як безчестили матір" був заарештований КГБ. За вироком суду був відправлений на примусове лікування в спеціальних психіатричних лікарнях на 12 років.

Звільнився 1983 року і згідно з приписом, мав мешкати в селищі Монастирище. Там же працював на "Заготзерні", займався літературною та підпільною роботою, а у 1986 році переїхав до Києва.

Лупиніс був ініціатором створення асоціації "Зелений світ", українського "Меморіалу", членом ініціативної групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху) України. Але швидко зрозумів безперспективність угодовської позиції, на котру переходили всі без винятку "перебудовчі" структури.

Відтак спільно з революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї, котру за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА-УНСО.

22 роки як із нами немає Анатолія Лупиноса_3
"Дядя Толя" у звільненому від російських окупантів Джохарі (Грозному)

Був одружений, виховував 6 дітей. Разом із політичною й революційною діяльністю "дядя Толя" творив поезію. Його твори надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських націоналістів- революціонерів.

Помер на 63 році життя 5 лютого 2000 року. Похований на Байковому цвинтарі, поряд із побратимами з УНА-УНСО.

Між тим, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що детальніше познайомитися з постаттю Анатолія Лупиноса ви можете завдяки книзі "Ґуру вільних радикалів", виданої "Zалізним Татом".

22 роки як із нами немає Анатолія Лупиноса_5
Автор : Сергій Чаплигін
Некролог