Перший штурм столиці Ічкерії

Як народ Ічкерії розгромив танкові частини російських окупантів.

26 листопада 1994 року промосковська «чеченська опозиція», за активної підтримки Кремля, зробила спробу повалення президента ЧРІ Джохара Дудаєва.

Провал збройного захоплення влади т.зв. «опозиційними силами» послужив поштовхом для відкритої військової агресії та початку широкомасштабної війни 11 грудня 1994 року.

На світанку 26 листопада озброєні загони промосковської «чеченської опозиції» під прикриттям російських танків Кантемирівської та Таманської дивізій та підтримці російської авіації з 3-х сторін увійшли до міста Грозного (нині Джохар).

«Опозиційними» загонами командували самозваний мер Надтеречного району Чечні Умар Автурханов, який оголосив себе головою «Тимчасової Ради Чечні», колишній мер чеченської столиці Біслан Гантаміров та злочинець Руслан Лабазанов.

У заколоті брало участь близько 4 тисяч промосковських бойовиків з-поміж місцевих зрадників та близько 100 одиниць різної бронетехніки, екіпажі яких складалися з військовослужбовців російської армії, набраних тодішньою ФСК (нині ФСБ).

Безпосереднім вербуванням займався глава Московської ФСК Севастьянов і особисто Степашин, який очолював ФСК.

26 листопада у Грозному (Джохарі) було знищено близько 20 танків, 18 БМП та 23 БТРи.

Три танки, вісім БТРів і чотири БМП були взяті як трофей.

За різними оцінками під час битви за Грозний було вбито від 300 до 450 бунтівників і близько 70 російських найманців.

Сотні промосковських бойовиків дістали поранення. Від 150 до 200 учасників збройного вторгнення були взяті в полон, серед яких опинилися 35 офіцерів Таманської та Кантемирівської дивізій, а також близько 30 солдатів та співробітників ФСК московії.

26 листопада стало початком відкритого збройного вторгнення окупаційних військ московії до Ічкерії. Саме цей день вважається днем початку російсько-чеченської війни, яка переросла у загальнокавказький Джихад.

26 листопада було оголошене Джохаром Дудаєвим днем збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія.