Народ, що вмирає мовчки, не воскресне

Але той, що знаходить слова — повертає себе до життя. Народ, який знає своїх поетів, ніколи не стане на коліна.

Василь Барка — український поет, прозаїк, мислитель. Людина, яка першою на весь світ крикнула:

Його роман «Жовтий князь» — не просто література. Це стогін української землі, що втрачала своїх дітей. Це сповідь від імені мільйонів — і тих, хто вижив, і тих, кого заморили голодом у 1932–1933 роках.

Роман був написаний у вигнанні — у США, куди Барка потрапив після війни. Він не мав ані комфорту, ані визнання. Але мав слово. І совість. І пам’ять.

У центрі твору — селянин Мирон Катранник та його родина. Ми бачимо їхній повільний шлях до смерті — не тому, що врожаю не було, а тому, що влада свідомо забирала останнє зерно, останню кору з дерева, останній подих.

«Жовтий князь» — це образ радянського режиму, що приходить не з серпом, а з косою.

Василь Барка одним із перших сказав про те, про що мовчали десятиліттями: Голодомор був не «наслідком посухи», а цілеспрямованою зброєю Кремля проти українства.

І саме Барчин роман був одним із перших перекладений англійською — він відкрив очі західному світові, який тоді ще не вірив у таку жорстокість.

Цей твір був заборонений у СРСР, але потрапляв в Україну через самвидав. Люди передавали його потайки й пошепки, читали ночами й плакали.

Барка казав:

А ще він вірив, що слово — це зброя. Що письменник не має права мовчати, коли гине його народ.

У його долі — стільки втрат, вигнання, бідності, але ні на мить він не зрікся України. Навіть у таборах переміщених осіб після війни він писав українською. Навіть прибираючи сходи у Нью-Йорку, він складав вірші. Бо був українцем — навіть коли його батьківщину намагалися стерти.

Перечитаймо хоча б кілька рядків «Жовтого князя». Згадаймо мільйони тих, кого вже не почуємо.
Але завдяки Барці ми можемо говорити за них.

Василь Барка (1908–2003)

• Народився на Полтавщині.

• Був поранений на фронті Другої світової.

• Після війни — в еміграції в Німеччині, а згодом — у США.

• Автор десятків поетичних і прозових творів, глибокий філософ християнського спрямування.

• «Жовтий князь» (1963) — перший художній твір, що зобразив Голодомор як геноцид.

Пам’ятаймо. Читаймо. Передаваймо далі.
Бо народ, який знає своїх поетів, ніколи не стане на коліна.

Джерело